Любі мої читачі! Завтра закриваю передплату на книгу «Не втекти від себе». Подальшу процедуру, яка відбуватиметься з книгою, ви уже знаєте. Перепрошую, що трохи довелося чекати на останню главу та епілог. Люблю символізм, а число 38 для мене власне таке, тому саме стільки днів триватиме передплата. 

Дарую вам ще сьогодні шматочок останньої глави:

Станіслав вчергове переконує мене, а я думаю, як одна юнацька помилка, точніше наклеп, і все життя цього чоловіка покотилося в прірву, поступово перетворюючи його на черству, безсердечну людину. І він замурував себе у власній шкарлупі з болю й образи, та одиноко тинявся цим світом, створюючи собі власними ж руками образ безсердечного монстра, аби боялися й не чіпали, не лізли в крихку, зболену горем душу. А наслідки з роками все наростали й сніговою лавиною зносили його найрідніших людей на шляху. Добре, що та лавина зупинилася на мені та розсипалась. Сподіваюся! З полегшенням видихаю. Здається, я зважилась!

ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ ВСІМ, ХТО БУВ ЗІ МНОЮ! ВИ НАЙКРАЩІ  – ПАМ'ЯТАЙТЕ ПРО ЦЕ!