Ось так, врахувавши всі переживання головного героя, я  уявила собі прем’єру оперного спектакля в генуезькому театрі:

Велика справа міські плітки! Прем'єра “Чарівної флейти” зібрала аншлаг.

Глядачі не знають чого чекати. Алессандро Лоренцині надто помітна особистість. Багато хто пам'ятає його ще дитиною, і всі хочуть дізнатися, на що він здатний тепер. Серйозне випробування, але Сандро воно не лякає.

“Гадаєте, сьогодні я гратиму для вас? - думає він. - Ні. Я гратиму вами, вашими серцями. Якщо мені це вдасться, ви не скоро забудете цей вечір”.

Звичне збудження охопило Сандро, як тільки він переступив поріг своєї вбиральні. Калейдоскоп думок, нот, віршів звично закрутив його, ніби не рік тому, а лише вчора він покинув підмостки. Все це так добре знайоме і так чарівно нове.

Мара в новому оксамитовому платті. Сьогодні для неї хвилююче свято, після прем'єри, на прийомі, вона вперше супроводжуватиме батька у якості дами.

Гаспаро та Лідія у своїй ложі. Оце несподіванка!

Джованні збуджений до краю. Він, як і раніше, боїться, що австрійська опера буде погано сприйнята італійською публікою.

Флора - перелякана і тому принишкла. Невідомо кого вона боїться більше, Моретто, чи публіки. У разі чого, Джованні вона, може, і вмовить, - він, здається, дійсно кохає її, - а от від гніву публіки її ніщо не спасе.  Глядачі, що сидять у залі, відчувають найменший промах та відзначають будь-який успіх. Італійська публіка має те, чого не зустрінеш більше ніде у світі, - особливе тонке чуття. Те, що, власне, і робить із неї італійську публіку. Її не проведеш. Все буде добре, Флора, головне, не відвертайся від глядачів і не заважай мені робити свою справу.

Увертюра, завіса ...

Безмежне море почуттів клекоче в грудях, і виплеснути його можна тільки так, з музикою. При цьому розум повинен залишатися холодним, бо інакше ти нікого не переконаєш, що ти не Сандро Лоренцині, а Таміно, казковий принц.

О, моя Паміна з дивним світлим волоссям і бездонними синіми очима! Заради тебе я готовий пройти через будь-які тортури, витримати випробування мовчанням і (о, чорт забирай!) навіть вибачитися перед Гаспаро. Якщо це тільки допоможе мені назвати тебе своєю!

Мара щось збуджено розповідає Сандро в антракті, наливаючи йому теплий, в жодному разі не гарячий, чай. Але Таміно її не чує. Його Паміни тут немає. А він думає лише про неї.

Ще п'ять разів прозвучить увертюра, п'ять разів підніметься завіса, перш ніж тобі, кохана моя, доведеться зробити вибір. Або ти залишишся у своєму казковому замку, у владі Цариці Ночі, або поїдеш зі мною в Мілан.

Рука Флори тремтить у руці Таміно. Так, вона не справжня Паміна, але майже повірила, що Сандро у неї закоханий. А зал у цьому повністю переконаний. Він вибухає оваціями.

А ти, Джованні, сумнівався у Моцарті!

А так уявив собі “Чарівну флейту” на сцені штучний інтелект:

Забігаючи наперед, скажу, що думки Сандро про випробування, які він згодився би витримати заради Ніни, виявилися пророчими. Але це все буде далі.

Запрошую всіх, хто ще  не встиг, приєднатися до читання роману ШОВКОВИЙ ШЛЯХ “БОРИСФЕНА”.

ЧИТАТИ ТУТ