Вітаю, мої найкращі!!!

Запрошую до захопливої історії кохання, Яромира та Кмлини. На вас чекають, пригоди, непорозуміння та протистояння, подорож у часі й справжні почуття, а ще трохи історії.

Продовження тут...

Уривок.

— Килино, припини плакати. Просто розкажи, що ти тут робила вже в друге, це те, що я бачив?!! А чого не бачив. І звідкіля в тебе перстень?

— Відпустіть! — Ледь не по складах знову просила.

Яромир відчув, як вона здригається в його обіймах від ридання. Зітхнувши відпустив її, й суворо кинув.

— Я слухаю! І навіть не думай мене обманювати. — Заклав руки на грудях.

Килина відразу відступила на кілька метрів. Яромир бачив, як вона в темряві витирала сльози.

— Мені цікаво тут у підземеллі... — Зірвано заговорила. — Я взагалі-то краєзнавець, до того ж бабуся... — Замовкла.

Яромир покірно чекав, та здається дівчина не збиралася більше нічого розповідати. Занервувавши подалася в освітлену частину коридору. Не роздумуючи Гораль рушив за нею, наздогнавши зловив за руку, й пильно, під світлом заглянув в очі дівчини, які зараз здавалися темними.

— Що твоя бабуся?

— Яромире Севериновичу, мій робочий день закінчився, і ви не маєте права мене затримувати. — Заклавши руки на грудях, сухо заявила. — Ви навіть не врахували того, що я у лікарняній відпустці. Вам щось примарилося, і ви вирішили відірватися на мені?!!

— Перстень, ледь не мільйон доларів вартує, який ти здала у ломбард, мені теж примарився?!! — Розлючено зірвався та наказав. — Ти хочеш мене пошити в дурні. Де ти його взяла?

Миру всім та спокою!!! Бережіть себе та рідних!