Пам'ятаєте як я була співачкою? (Блог від 09.11.23)

На все життя я тоді запам’ятала настанову керівниці дитячого театру: "Під час співу ніколи не повертайся спиною до залу". Тоді ж я затямила, що розстановка виконавців на сцені має величезне значення. Як виявилося, не лише для мене це знання було корисним. Флорі, героїні роману ШОВКОВИЙ ШЛЯХ "БОРИСФЕНА" воно теж знадобилося.

Перед першою репетицією з оркестром Флора вчинила Джованні істерику:

—  Примусь Лоренцині поголитися! У такому вигляді він не може грати Таміно. Він виглядає не як принц, а як мужлан! Я не можу зображати пристрасть до людини, яка мені зовсім не подобається в житті!

—  Це означає, що ти погана актриса, – відрізав Моретто. Його вже починали злити ці безглузді причіпки.

Але Сандро сам міг відстояти свою бороду. Він вже знав усі слабкі сторони своєї партнерки.

Флора була, безперечно, гарною, але вона не мала жодного уявлення про акторську гру, не вміла навіть правильно рухатися. Під час музичного номера вона воліла стояти на одному місці, біля краю сцени, час від часу приймаючи виграшні пози. Голос у неї був доволі приємний, але недостатньо сильний. А якщо вона починала його форсувати, то могла зірватися і починала верещати. Цим Сандро і скористався. Тільки-но почався їх перший дует, він залишив свою партнерку і відійшов у глиб сцени. З огляду на текст, це було цілком доречно, але тепер Флора була змушена відвертатися від глядачів. Цього виявилося цілком достатньо. Тепер у залі її практично не чули. Джованні спочатку не звернув на це уваги, він милувався чудовою фігурою співачки, що чітко виділялася на тлі темних декорацій. Флора перша відчула каверзу і, намагаючись виплутатися, підвищила голос. До кінця дуету вона вже верещала на повну силу.

Що трапилося далі, можна дізнатися з останнього оновлення роману ШОВКОВИЙ ШЛЯХ “БОРИСФЕНА”.

Всіх, хто полюбляє історичні романи, запрошую до читання і обговорення твору. Також рада буду новим підписникам.

ЧИТАТИ ТУТ