Вітаю, друзі!

Сьогодні помітила, що моя книга "Хазяйка Примарного готелю" набрала 1 000 бібліотек!

Для мене це неймовірне досягнення! Книга не нова, вона на порталі вже майже рік, адже її публікацію я розпочала 21 листопада 2022 року.

Я дуже радію тому, що книга залишається однією з найбільш читаємих моїх книг! Щиро вдячна вам всім за таку підтримку, за коментарі та зірочки, й звичайно за те, що ви додаєте її в бібліотеку - адже саме це домомагає книзі підніматися в рейтингу!

Для тих, хто ще не знайомий з книгою, залишаю уривок:

- Вибачте, хто ви та як вас звати? І що привело вас до мене в таку ранню годину?

- Ах, ну так, – він витер хусткою піт з чола, – зовсім забув представитися, – Андрій Володимирович Посольський. Майор поліції, – він витяг з нагрудної кишені посвідчення у пластику та показав мені. Я лише кивнула, не дуже уважно розглядаючи документ.

- Андрію Володимировичу, вам скільки цукру до кави додати?

- Дві ложки. Я солодку люблю, – дядько посміхнувся в вуса, коли я поставила перед ним горнятко з гарячим напоєм. Сама сіла навпроти і, зробивши ковток зі своєї філіжанки, спитала:

- То що ж, власне, вас сюди привело?

- Новини. І документи, – знову кивок на папку.

Що ж це за папка загадкова така? Начебто звичайна, картонна папка, із шнурочками.

- Ближче до справи, Андрію Володимировичу, – попросила я.

Він хмикнув, потім хрюкнув, прокашлявся і, нарешті, одним ковтком осушивши горнятко із кавою заговорив.

- Насамперед, Емма Гнатівно, прошу прийняти мої щирі співчуття з приводу передчасного відходу з життя вашої родички – Євангеліни Романівни Вишнякової.

- Кого? – Здивувалася я. Такого імені у нашому роду я не пам'ятала.

- Євангеліна Романівна Вишнякова, ваша двоюрідна бабуся по лінії вашого, покійного нині, батюшки – Гната Степановича Костіна. Євангеліна – рідна сестра його матері, простіше кажучи.

- Я не знаю цю людину. Але мені справді шкода, що вона покинула цей грішний світ. Земля їй пухом. Це все? – спокійним голосом відповіла йому.

- Ні, – злякано замотав він головою. – Вам доведеться, Еммо Гнатівно, краще вивчити свій родовід. Адже, на відміну від вас, Євангеліна Романівно добре знала про вас й ваше існування. Вона залишила заповіт. І ви єдина спадкоємиця її майна.

Крім того, запрошую також до моєї нової, але вже завершеної книги "Немає часу на кохання"

Вже другий день книга тримається в ТОП популяних книг на порталі та займає 3 місце у жанрі "Міського фентезі"!

Ніна побачила усміхнену себе у білосніжній сукні на березі моря. Хвилі накочували на її ноги, а вона перестрибувала через них, наче в дитинстві.

Раптом зі спини до неї підійшов доволі високий чоловік, міцної статури, притиснув до себе до прошепотів: «Моя… Кохана…»

Ніна, повернувшись до нього, лише розсміялася, споглядаючи дійсно красивого чоловіка, що мав спортивне підтягнуте тіло. Мокра футболка лише підкреслювала сильні м'язи. Вона намагалася розгледіти його обличчя, але не могла. Свідомість не фокусувала його. Єдине, що кинулося в очі, то це чорне волосся, з подекуди червоними пасмами.

– У мене немає часу на кохання, – прошепотіла Ніна.

– Я почекаю, – почулося у відповідь, й постать чоловіка почала танути.

Ніна розплющила очі та сіла в ліжку. Дивний сон вона бачить вже не вперше. І кожного разу він закінчується майже однаково. Хто ж цей загадковий незнайомець, що згоден чекати на неї?

І звичайно запрошую всіх до космічної подорожі до снігової планети Етел'яр разом із героями роману "Новорічний круїз"

– Нам не потрібні ніякі прикордонники. Бо ця будівля захищена від ворогів. І вас всіх вже перевірено. З того самого моменту, як ви ступили на нашу землю. Тож, прошу, проходьте, – реєрі посміхнувся та вказав на двері.

– Як це? – не стримав здивування Річард. Всі інші також стояли на місці, не наважаючись ступити й кроку.

– Ну то вже наш секрет, – не став вдаватися в подробиці Ліадіс. – Ходімо, ззовні на нас чекає скібас. Швидко будемо у замку. Валізи доставлять окремим вантажним транспортом, тож можете їх залишити прямо тут.

– Чудово! Пішли, – вирішив за всіх Сержіо.

Біля будівлі терміналу дійсно стояв чудернацький транспорт на лижах. То був автобус, майже такий самий, що колись їздили по нашим земним дорогам. Я бачила такі автобуси на старих фотографіях, але цей був ще й на полоззях.

Користуючись нагодою, також хочу порекомендувати цікаве пригодницьке фентезі від моїх колег:

- Кристина Асецька, "Бракований дракон" - в гру вступають небезпечний злочинець та шукачка. Хто кого переграє та чи не втруться в цю гру кохання?

- Лара Роса "Крила Хаосу" - Айлін не може сидіти не місці без пригод, а ще вона дуже хоче повернути свою сутність - вогненного фенікса. Тепер вона в лапах небезпеки, а її коханий має знайти та активувати артефакт Хаосу...

Дякую всім за підтримку! Мирного неба та бережіть себе!

Не забудьте підписатися на мої сторінки, щоб нічого не пропустити))

Фейсбук, Інстаграм, Пінтерест, Телеграм