Я ж віталася сьогодні?
Якщо хто пропустив, то знову привіт!
Для мене незвично писати два блоги одного дня, але для цього є особлива нагода. Адже рівно рік тому я, та авторка, яка казала, що не зможе писати в співавторстві й не робитиме цього, побачила серед блогів на сайті Букнет допис Мартіни Зоріни про пошук співавтора. Секрету з моїх дій немає. Я не роздумуючи написала колезі по перу. Щоправда, надії на відповідь у мене не було. Але... Мартіна відповіла! І з того часу я маю чудову подругу, однодумицю та колегу по перу.

Наш тандем не обмежився однією книжечкою як думалось в перші дні. Тож перелік спільних книг ріс й досі росте.

Книга "Сусід на Різдво" поклала початок циклу "Легенди Купідона".
До циклу також увійшли історії "Валентинка для Джо", "Диво для Злюки", "Халепа для боса".
Після цього був конкурс оповідань, завдяки якому з'явилась історія "Літо на ранчо" й ми не змогли зупинитись та продовжили історію Стели та Люка в книзі "Зірка для Жучари". 

А далі... Далі слідкуйте за нашими сторінками аби дізнатись про новини та нові творчі досягнення. Адже цикли не завершені. ну й наші Музи не сплять)

Смачний шматочок нашої першої книжечки:

— Ах ти негіднику! — верещить, вперіщивши мені тим самим віником по голові та плечі, — Злодюжка! 

Я ледве відбиваюся, підставляючи під різкі удари (та слабкі й безсенсовні) власну руку. Іншою, притримуючи рушник. Не дай Боже впаде. Ця божевільна вирішить, що я не тільки злодій, а ще й маніяк. З її то припущеннями. 

Дівчина нескінченно верещить, сиплячи прокльонами на мою голову, не зупиняючись ні на мить. Емоційно кривить пухкі губи, стріляючи очиськами. Якби могла б, прибила б на місці. 

— Агов, амазонко! — вимовляю голосно та чітко, коли слухати вереск набридає, — Зупинися! 

Дівка фиркає й надувши щоки, починає гамселити мене ще завзятіше. Ненормальна якась! Куди я потрапив? Невже мене надули й житло здали ще комусь? Не віриться в це, бо Беатріс виглядала доволі адекватною, і не мала б таке вчудити. 

Не вистачало мене провести аж цілих десять днів в компанії цієї войовниці. Хоча, мушу визнати — вона доволі симпатична. Але ж який темперамент!

— Зупинися, кажу! — повторюю, вихоплюючи з її рук предмет для прибирання, — Бо моє терпіння не гумове. І якщо я розізлюся, тобі не сподобається. 

Не хочу її лякати, але вибору вона мені не залишила. Могла ж запитати, хто я і як тут опинився, а не от це от все. Невже злодій пішов би приймати душ перед пограбуванням? Де логіка в її висновках?

Крім того, запрошуємо до наших книжечок: моєї новинки "Хмільна розрада", яку я пишу у співавторстві з Кейтрін Шкроб.  та  Мартіни Зоріної "Любов, халати і конкуренція" 

Підписуйтесь на авторські сторінки Неталі МакКензі та Мартіна Зоріна, аби не пропустити цікавої та важливої інформації!

Зауважу, що іноді легкий "тиць" по екрану смартфона може скасувати підписку)

З ♥ Неталі МакКензі