Нинішнє оновлення роману ШОВКОВИЙ ШЛЯХ "БОРИСФЕНА" зачепило цікаву тему.

Тепер Сергій починав розуміти свою матінку яка не прижилася в цьому італійському раю. Йому теж обридли апельсини, макарони, гори, шум і строкатість великого порту. Дивно, але, живучи в Данцигу, який теж був великим портом, він не відчував нічого подібного. Можливо тому, що до Петербурга там було рукою подати, а може через те, що нарід у Пруссії спокійніший. Шумні італійці втомлювали. Та й сама Генуя, що спочатку здавалася гарним містом, тепер справляла протилежне враження. Сергій помічав і облуплені фасади домів, і бруд на вулицях, і вищерблені, стерті сходинки, залиті нечистотами, і непристойні слова на стінах тих самих будинків, між якими розташовувалися горезвісні сходи. Після охайної Пруссії, що ніби зійшла з картинки, тут було просто огидно.

• Ніде такого не зустрінеш, – скаржився консул своєму секретареві. – У нас останнє містечко взимку виглядає, як картинка: все чистенько, біленько, купи гною сніжком присипані. Тут же і зими як такої немає. Один лише бруд!

Не розумів він цих італійців. Як вони можуть так жити?

От як відреагувала на цей фрагмент одна з моїх читачок: 

Отож бо, що і маміньці, і грахву італійські порядки вкрай осоружні, ну плач, сварки, це ще норм, а СМІХ, веселощі?! - святотатство, цілий капець!!! І таки да, повсюдні купи лайна - це історичні традиції скрєпних, і саме взимку все вкрите високими снігами. А от коли весна прийде, та той сніг розтане... Отоді справжня красотіща!!! Тут он і сходи тисячолітні в щербинках (на місці мацкви ще кікімори кублились тисячі років до того і після того), і десь давно покрашене видно, а от в раззєї -  любо-дорого, в ізбах на одну кімнату і кількадесят існуючих, і худоба заразом, і постійні катування холопів, і п'яний чад з сокирами. Та шо ті європєйці в жисті понімають!!!

Українці, я вас люблю!!!

Роман ШОВКОВИЙ ШЛЯХ "БОРИСФЕНА" читати ТУТ