Це відбулось❤️ Нарешті це трапилось і на день раніше, ніж планувалось, на сайті зʼявилась завершена книга "Жнець"❤️ Тож запрошую всіх до останньої частини серії "Монстри, що вміють кохати"❤️
Книга опублікована повністю, тож у вас є змога насолодитися історією одразу❤️
А поки – залишаю вам маленький уривочок та запрошую до прочитання❤️
Спустившись на перший поверх, перше, що я бачу — широка чоловіча спина, вбрана в білу сорочку із закоченими рукавами, у міру того, як мій погляд вивчає його, відмічаючи темне густе волосся, легку щетину на обличчі — чоловік повільно розвертається, і його яскраво-блакитні очі зустрічаються з моїми, змушуючи завмерти на місці. У нього холодний, пронизливий погляд, що лякає мене. У глибині чоловічих очей є щось, що змушує відчувати, як серце ладне вирватися з грудей та втікати від страху. Проте я стою на місці, витримуючи цей погляд. Посилаючи йому у відповідь такий же, хоч повинна б опустити очі та сором’язливо усміхнутися. Але щось змушує мене поводитися не так, як заведено. І я бачу, як на його обличчі з’являється дивна усмішка, поєднана із викликом у погляді. Чоловік наближається, усе ще вивчаючи моє обличчя, і я можу заприсягтися, що він виглядає… розгубленим. Хоч ця розгубленість вміло маскується за маскою суворості.
Ми стоїмо на відстані двох кроків, яку жоден не наважується здолати. Проте напруга, що висить у повітрі, відчувається надто сильно. Мені важко знаходитися із цим чоловіком у одному приміщенні, ще й так близько. І чим довше ми залишаємося наодинці, тим страшніше мені стає, адже за кілька днів — мене віддадуть йому на поталу. І якщо зараз я можу втекти до своєї кімнати, зачинившись всередині та бодай ненадовго відчути полегшення, то щойно на мій палець одягнуть обручку — втікати буде нікуди.
На вулиці ніч, а я сіла писати... Опустимо той момент, що в мене ввечері не було світла, а вдень я складала іспити(завтра на мене чекає останній) Ідею для дитячого оповідання я носила з собою близько місяця. Надихнув мене один
Всім привіт! Маю для Вас сьогодні знижку. Я під забороною - Заблукала, Принцеса? - Голос нареченого сестри звучить з глузуванням, а я червонію до кінчиків вух і намагаюся натягнути назад свій светр. Як я могла переплутати
Всім привіт. Довго писати не буду бо ніхто і так читати не стане, але якось совість не дає залишити все на закінченні другої частини на довгий час. Правда, уже попереджаю, що відразу вийде лише пролог і кілька розділів,
Хочу влаштувати Вам чудову неділю! Хоча б постаратися) Це все знижки!) Буду тобою володіти - Я казав, що тобі не вдасться сховатися, - стискаю подарований ним букет. Шипи завдають біль, але я навіть не кривлюсь. Страх заглушає
Дорогі читачі, З великим задоволенням оголошую про початок публікації другої книги з серії хронік Треурану під назвою "Треуран. Тіні над пісками". Ваша підтримка та відгуки на першу книгу, "Прокляті землі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю, ти велика молодчинка!❤️❤️❤️
Трейлер - вогонь!))
Лара Роса, Дуже дякую❤️❤️❤️
вітаю з тим, що все вдалося! Шикарний трейлер)
Горова Ольга, Щиро вдячна❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати