Здається Ніна закохалася. Але в кого?  В людину цілковито недостойну! Бродячого співака с сумнівними моральними якостями! І це  в той час як поряд з нею є такий визначний взірець шляхетності як Сергій Андрійович Милорадов. Що ж буде далі? Невже ніхто не просвітить наївну графиню?
У двері тихо постукали, позолочена стулка відчинилася і показалася голова Антонели.
— Синьйоро Ніно, ви теж не спите? Я ніяк не можу заснути.
На дівчині була шовкова нічна сорочка і халат, оторочений хутром горностая. Вбрання гідне царської опочивальні. Данило Степанович любив свою наречену і на подарунки не скупився. Безмовним жестом графиня запросила наперсницю розділити з нею нічну самотність. День, що почався з чудових червоних троянд, закінчувався так сумно. Може хоч Антонела трохи розрадить хязяйку?
— Ох, синьйоро, який важкий був вечір, - поскаржилася італійка. - Мені ще ніколи в житті не було так страшно! Коли я вийшла і побачила Сандро Лоренцині, моє серце впало у п'яти!
Якби Антонела могла знати, що трапилося з серцем її господині від цих слів!
— Сандро Лоренцині? – прошепотіла Ніна.
— Так, - Антонела зробила жест, що підтверджував її слова. - Я відразу попередила його, що дон Гаспаро та Лідія у вітальні, але він і слухати не став! Він сказав, що прийшов не до них, а до вас, і, оскільки ви його запросили, то якби у вітальні сидів навіть сам диявол, це не завадило б йому увійти!

Отже ви, любі читачі, завдяки Антонелі, зможете сьогодні і завтра, разом із Ніною, багато чого дізнатися про її несподіване кохання. Якщо, звісно, читаєте роман ШОВКОВИЙ ШЛЯХ "БОРИСФЕНА". 

Запрошую всіх до читання. А знайти книгу можна ТУТ.
І не забувайте підписуватися та ставити вподобайки :) :) :)