Продовжуємо візуалізувати героїв роману ШОВКОВИЙ ШЛЯХ "БОРИСФЕНА".
Окрім шістнадцятирічної вихованки Ніни у Лінчевських було ще дві доньки, Надін – двадцяти років та Віруня – дев'ятнадцяти. Обидві – незаміжні, що становило постійний головний біль для батька з матір'ю.
Віруня була надто тиха, боязка і полохлива. Вона відрізнялася слабкою статтю, ще й недолік мала відчутний -  короткозорість. Її і не сподівалися вдало видати заміж. За Надін давали багатий посаг, до того ж, вона вважалася красунею. Єдиний недолік - критичний для нареченої вік - не заважав їй відкидати одного претендента за іншим. "Я виберу найкращого", - твердила Надін. Поява в домі графа була розцінена нею як дар Божий. Більш бажаного чоловіка уявити було неможливо.
Ніні покладали один шлях – в монастир, бо була вона безприданицею.
Все трапилося вкрай несподівано. Ніна розливала чай, коли до неї підійшов граф.
— А скажіть-но, люба панночка, - звернувся він до дівчини, - чи не підете ви за мене заміж?
— Звичайно ж піду, пане добродію, - посміхнулася Ніна. Їй подобався дядьків друг, такий шляхетний і ввічливий. Чимось він нагадував їй покійного батька.
До самої ночі вона думала, що це був жарт. А вночі, коли вже лежала в ліжку, до неї в кімнату увірвалась розлючена Надін:
— Злодійка! – кричала вона. - Змія підколодна! Так за доброту нашу відплатила, падлюка!
Вчепившись у волосся нещасній дівчині, вона калатала її головою об подушку аж  доки на шум не прибігли тітка з Вірунею. От тоді Ніна, нарешті, зрозуміла, що її справді посватали, і дядько дав згоду.

Поміщик Федір Лінчевський, дядько Ніни

Надін, старша донька Лінчевських, кузина Ніни

Віра, молодша дочка Лінчевських, кузина Ніни  

Портрети інших героїв роману можна побачити ТУТ(посилання на блог за 19.10)

А сам роман ШОВКОВИЙ ШЛЯХ "БОРИСФЕНА" читати ТУТ