"Кав'ярня "Три коти"", Галина Курдюмова, рецензія

Вітаю! 

Беручи участь у марафоні Тетяни Гищак, познайомився з творчістю Галини Курдюмової, а саме з романом "Кав'ярня "Три Коти"". З назви одразу можна зрозуміти, де відбуватимуться основні події книги, але давайте по черзі. 

Головна героїня - дівчина, на ім'я Христина з важкою долею. Вона має брата Сашка, трьох котів і не має грошей, щоб задовольнити їхні основні потреби. 

Другий головний герой - Ігор Сергійович. Він - ловелас, грубіян і за сумісництвом син відомого у місті бізнесмена. Ах, так, а ще він - власник тієї самої кав'ярні "Три коти", хоча на початку твору вона має назву "Оріон". 

Доля вирішила звести шляхи Христини та Ігоря доволі цікавим методом - за допомогою котів. Річ у тому, що "Оріон" був провальним закладом, і врятувати його могла лише креативна ідея, якою і виявились улюбленці Христини. 

Гадаю, основну ідею ви зрозуміли: Христина приходить на допомогу кав'ярні (до речі, за доволі непогану платню, яка була їй конче необхідна) зі своїми котиками. А там все крутиться-вертиться... 

Коротко підіб'ю підсумки: 

- Було приємно читати твір, на початку якого йдеться про закінчення війни в Україні. Це одразу викликає позитивні емоції;

- Книга загалом легко читається;

- Діалоги добре пропрацьовані. Під час їхнього прочитання чомусь віє затишком;

- Оповідання відбувається від першої особи: деякі глави ми читаємо "очима" Христини, деякі - Ігоря Сергійовича. На початку це може завдавати незручності, але швидко до цього звикаєш. До того ж цікаво дивитися на одні й ті самі ситуації з точок зору різних персонажів;

- Деякі події іноді важко вгадати, тобто книга не є занадто передбачуваною. 

Але не все-то золото, де є котики - мінуси у книги також наявні: 

- Загалом усі жарти в книзі або дитячі та наївні, або зводяться до вульгарності. 

- Деякі "рушниці" у творі з'явилися нізвідки: наприклад, друзі Ігоря Сергійовича з'явились саме тоді, коли була необхідна їхня допомога, хоча до цього про них жодного разу не згадувалось; та сама ситуація з Доро Бруком;

- Велика кількість граматичних і орфографічних помилок, які ускладнюють прочитання (часто неправильно оформлено пряму мову, втрачаються переходи від прямої мови до слів автора і навпаки; місцями присутні зайві пробіли; проблеми з використанням союзів "з", "із", "і" тощо; в деяких місцях твору замість тире використовується кома - часто це ускладнює прочитання; думки персонажів варто брати в лапки);

- Деякі неточності в сюжеті, які будуть зазначені нижче. 

Що стосується цілісності сюжету та його пророблення, то виникають питання з першої глави. 

Оскільки я сам наразі працюю у сфері громадського харчування, то впевнено можу сказати, що 20-річний хлопець ніколи не буде працювати посудомийником. 99% порто - це жінки, віком від 50 років, часто з не дуже солодкою долею. 

Це було по-перше. По-друге, в першій главі зазначено, що з самого початку в штаті кафе "Оріон" було 12 працівників. Це забагато навіть для деяких ресторанів, не те що б для кав'ярні з вісьмома столами. Навіть важко уявити посади для всіх цих співробітників. 

По-третє, у цій же першій главі зазначено, що всі робітники дуже тримаються за роботу в неприбутковій кав'ярні. Все було б гаразд, якби серед них не було офіціантки, основний заробіток якої на 50-70% залежить від чайових, які лишають гості. 

Четверте. В тексті чітко не вказано, яка саме кавомашина стояла в "Оріоні", але з контексту я зрозумів, що це звичайний апарат з кнопками, який за велінням людини готує ту чи іншу каву. А враховуючи те, що внаслідок певних подій кавомашину було вирішено взагалі прибрати, то звучить це все вкрай безглуздо, адже кав'ярня - це кав'ярня, і в ній, в першу чергу, мають готувати різні види кави. Тому за сюжетом вкрай не вистачає професійної кавомашини з рожками, стімером, гріндером і баристи, який всім цим вміє користуватись. 

П'яте стосується головного героя - Ігоря Сергійовича: 

- на початку твору він занадто щедрий, як для людини, бізнес якої прогорає і яка постійно позичає гроші в матері: він розкидується авансами, намагається завжди підвищити платню робітникам;

- не дуже правдоподібно виглядає те, що у своїх думках він називає Христину "котячою мамкою";

- у 27 главі слабо віриться, що він, боїться запросити на побачення дівчину, адже на своєму рахунку він мав понад десяток пасій. 

Шосте. Якщо я все правильно зрозумів з тексту, то сюжетна діра є і в п'ятнадцятій главі. В ній події відбуваються о 16:00, проте у розмові з Христиною Ігор Сергійович замовив каву, кажучи, що саме її він п'є щоранку. 

Сьоме зауваження стосується Христини. Як на мене, в деяких моментах її поведінка занадто схиблена на котах - в кожну діру, до кожної фрази намагається їх припхати. Це виглядає безглуздо, та складається враження, що вона дещо божевільна. Якщо це так задумано авторкою - тоді питань немає. 

Восьмим пунктом буде не те щоб зауваження, а скоріше порада: як на мене, необхідно було більше уваги приділити життю Христини та Сашка після того, як перша влаштувалась на роботу до кав'ярні. Показати, чи розв'язало це їхні проблеми, чи змінилось щось у їхньому побуті. В цих фрагментах можна було б додати і вже згаданого Доро Брука. 

Дев'яте. Не віриться, що за один тиждень Дамір перейшов від ламаної російської мови до такої ж ламаної української. Здається мені, за тиждень він максимум вивчив би якісь вітання та незначну кількість слів, але ж ніяк не перейшов би повністю на українську, не залишивши у своєму словнику русизмів.

Також незрозуміло, чому пропущено фрагмент з порятунком *ТУТ МІГ БУТИ СПОЙЛЕР* у кінці книги. Про це мала б бути глава 44. 

І виникає запитання, коли було написано книгу. Якщо давно, то стає зрозуміло, чому персонажі використовують Скайп. Але на початку твору згадується закінчення війни - чи то авторка відредагувала старий свій витвір, щоб згадати закінчення війни, чи то невелика невідповідність реальності.

Загалом книга мені сподобалась і врешті залишила лише приємні відчуття та спогади. Раджу до прочитання "Кав'ярня "Три Коти"".

Дякую Галині Курдюмовій і бажаю успіхів!

Нижче будуть наведені зазначені мною орфографічні та пунктуаційні помилки (але далеко не всі), на які авторові слід звернути увагу, та які одразу впадають в око:

Глава 1. "Дванадцять осіб", а не "чоловік".

Глава 1. "...прийшов до *свої* кав'ярні...".

Глава 1. "Котиков розглядаємо", - якось не звучить, чи не так?

Глава 1. "Ви не праві", - неправильна форма. Правильно: "Ви не маєте рацію".

Глава 1. "Від жоднієї...". Мабуть - "Від жодної..."?

Глава 3. "... та нн доторкнулась".

Глава 3. "... у любий момент" - "... у будь-який момент".

Глава 4. Правильно "Не знущайся *з* кота", а не "над котом".

Глава 5. "... нн витримав я".

Глава 6-7-8. Дуже часто повторюється думка накшталт "Хоч би ніхто не прийшов". Вона обумовлена сюжетом, але виглядає, наче "лиття води".

Глава 8. Правильна форма вітання - "Добрий день", а не "Доброго дня".

Глава 10. "... розміщалася в парі кварталів *він* нашої кав'ярні...".

Глава 11. Не "поводом", а "приводом".

Глава 12. Не "... на скільки чоловіків розраховувати...", а "на скільки осіб...".

Глава 16. "МетушЯться".

Глава 16. "... має подякувати ХристинУ...".

Глава 17. Правильна форма вітання - "Добрий день", а не "Доброго дня".

Глава 17. "Я особисто перевірили...".

Глава 20. В назві глави не стоїть крапка, хоча в решті глав вона наявна. 

Глава 21. "... правжній джигіт...".

Глава 22. "... та я жорстоко помилась", - страшно уявити, що вона зробила з мочалкою.

Глава 22. "... волала красуня, краса якої...", - тавтологія. 

Глава 22. Не "парик", а "перука".

Глава 23. Не "полотенце", а "рушник".

Глава 23. "... поглянь, що наробити ці злісні хижаки...".

Глава 23. Не "приємного апетиту", а "смачного".

Глава 25. Не "в кінці кінців", а "врешті-решт".

Глава 25. "Що з я за нездара?!". Виправлення: "Що ж я за нездара?!".

Глава 26. "... я це я "викрав"...".

Глава 32. Не "так, як", а "оскільки".

Глава 32. "... наступив на хвіст Мишці наступив...".

Глава 32. Не "СМІ", а "ЗМІ".

Глава 35. "... набирала пальчиком текс...".

Глава 39. Не "самі необхідні", а "найнеобхідніші".

Глава 39. "... Та ще тварюка без честі...", - у слові "Та", літера "а" виділена жирним шрифтом. 

Глава 41. "... будую - ніяк не добуду...", - мабуть "добудую"?

Глава 41. "... дівчин стійка...". Виправлення: "... дівчина стійка...".

Глава 42. "... не нікуди не дінеться...".

Глава 42. "... телефонує Микиті в вмикає...".

Глава 42. "... ту туди, то сюди...".

Глава 43. "... щоб усе рішали за тебе...". "Рішати" - вбивати. В даному контексті вірним буде "вирішувати".

Глава 44. "... у новій якості - жясли...". По-перше, незрозуміло, що там має бути написано. По-друге - немає крапки в кінці речення. 

Глава 46. "Була запрошена усі наша команда...".