Салют знову.
Ось вони всі і тут. Мої діти. Мої вчителі і учні. Мої творіння і ті, що творять мене. І сьогодні я нарешті покажу їх.
Всі нижче наведені портрети створені ШІ у стилі, який я дуже вподобав, але я почуваюся співтворцем, оскільки день за днем повільно розтлумачував, уточнював описи, вчився відчувати того, хто творить разом зі мною. І при цьому відчував, що майбутнє вже настало. Те, про що я пишу у романі суне на нас сніговою лавиною. Світ міняється надто швидко - пророкам потрібно працювати із подвоєною силою, аби встигнути передбачити те, що станеться вже ось-ось.

Ну і власне...
Томас Манн (Карвер). Він не просто мовчазний красунчик із пошматованими спогадами - майте терпіння, ви ще дізнаєтеся його таємницю. Згодом стане зрозуміло, чому світ крутиться довкола нього.

Красива зовні і всередині, ідеальна дівчина - Ембла Фуджівара. Загадковим чином не загинула в дитинстві, залишившись одна у серці згубного лісу грибів, вважає, що її виховав Том, потрапивши до Багряного Генсу швидко стала лідером і Мононофе - бойовим вождем. Згодом очолила повстанців Йойкото. І попутно підкорила серце Тома.

Вільям Блейк. Перший, кого Том зустрів у Аґарті, Томів наставник і провідник дивним світом підземель. Дідугану 170 років, але він ще нівроку міцний і досі бігає за жінками та любить проводити дозвілля у Бітанзі - тамтешньому Лас-Вегасі. Завжди веселий і говіркий... і дуже не простий персонаж.

Поселившись у Ґатчинсоні, Томас потрапив до компанії друзів-сусідів і скоро полюбив їх. Доля міцно тримає нових друзів поруч із Томом, зробивши їх також знаряддям у своїх руках і примусивши разом розплутувати загадки Аґарти. 

Почнемо із Шарлотти Фльорі. Бо насправді - саме вона лідер всієї компашки, що кожного ранку снідала на терасі. Ширлі тендітна, висока, худа. Та характер в неї - пряма протилежність. Сталева жінка, погляду якої ніколи не витримував навіть Паскаль. Любить носити важкі на вигляд черевики, чоботи чи ботфорти. Ніхто більше за неї у всій Аґарті не знає про еволюцію і біологію ксенобіомів (або по-народному Гиді). У шлюбі із Катею Остапенко.

Катя Остапенко - вродлива, добра, чорнява українська дівчина (звісно, за походженням). Дуже класний лікар. Любить людей, але з усіх людей найбільше - Ширлі. 

Іві Алора. Тиха флегматична тендітна красуня із фіалковими очима. Непомітне світило біотехнологій. Колега Ширлі по Зеленому Генсу. Вона мовчить, курить і грає на гітарі. На самому початку роману із нею сталася загадкова і страшна халепа. Добре, що все закінчилося добре, а з часом стало ще краще, бо Іві відповіли взаємністю на її почуття. Я приємно здивувався, коли її побачив. Чого і Вам бажаю.

Паскаль Кіньяр - помітна фігура, нічого сказати. Мабуть, найбільша людина в Аґарті. Наполовину француз, наполовину - маорі. Дуже пишається полінезійським корінням. Переконаний, що в здоровому тілі - здоровий дух. Десятки дівчат із ним згодні. Так і не скажеш, але він класний інженер.

Найліпший друзяка і колега Паскаля - неперевершений спеціаліст з баз даних і просто геній Деварайан Брахмі. Для друзів - Рай. Затятий гравець у шахи, тамілець за походженням. Веселун, що ніколи не знімає окулярів від сонця. Можливо, і спить у них.

  

Найтихіший член тусовки, також колега із Жовто-Зеленого Генсу інженерів, неперевершений вибухотехнік, колишній поліцмен, людитель пива ,як і більшість ірландців -  Дерек О'Донован. Таємний член Йойкото. Надійний і класний хлопець, хоч і трохи занадто похмуро дивиться на світ. 

На шляху розплутування таємниць Томас знайомиться із двома представниками ВПК Багряного Генсу, що жили й працювали у містечку куреня Морі - Саїко. 
Першою візуально познайомимося із пані Камеко Імадою-Морі. Хоча літа в жінки вже не маленькі - вона крутий технік. Все її життя поза роботою і Йойкото - у меланхолії за поверхнею і старою Японією, що відійшла у минуле, а ще у піклуванні про наступні покоління. Добра жінка. От би всім нам таку бабусю.

Аярі Морі - молодий колега і асистент пані Імади. Активний, невгамовний, ласий до пустощів та витівок, і закоханий в українську дівчину Христину. Обіцяю якось показати їх разом, якщо захочете. 

Ті, хто дочитали до Камеко і Аярі, мабуть, вже знайомі із Джіро та Ґенкічі. Тож подивимося і на них.
Могутній Даймьо Джіро Мацудайра - без перебільшення одна із найвпливовіших фігур Багряного Генсу, та і всієї Аґарти. Лідер Північного Союзу, засновник містечка Аідзу, духовний лідер для своїх людей, що сповідують Шлях Джіро. Воїн. Колишній моряк. Звитяжний, харизматичний, безмежно сильний чоловік із величезними амбіціями, але і величезним серцем. Нащадок одного з найстаріших самурайських родів, на честь якого і назвав свій курінь. Філософ. Батько. Опікун сотень дітей, прихованих в околицях таємничого храму Окурімоно. Чоловік з очима тигра. Тільки подивіться на нього - самі зрозумієте.

Старий Ґенкічі, до якого Томас через недосвідченість поставився із зневагою, коли засумнівався, що старий самурай подолає кількакілометрові сходи крутими горами на шляху до Окурімоно, насправді - міцний горішок. Мовчазний воїн, якого нудить від обов'язків дворецького, що інколи доручає йому Джіро.  Та він не звик обговорювати накази командира. Все довге життя в армії та військових кампаніях, як і Джіро. Вірний і непохитний. Права рука Даймьо.

Кортить показувати далі й далі, та на сьогодні досить. І без того забагато спойлерів. Попереду ще багато цікавого. Заходьте. Дивіться. Я вже бачив простори Аґарти, Ґатчинсон, Аідзу, Морі і Січ.  Я вже знаю як виглядають Бьйорнар Енссен, Абела Десандре, Оуен Кросбі, і моя улюблена українка-Цудзіґірі Ома, яка з'явиться лише у наступній главі.
А ось Марко (Маркус), Іван Доломаха, Байрак, андроїд Гілберт Честертон - поки що живуть лише в моїй уяві і на сторінках книги.

Читайте роман, коментьте, ставте лайки. 
Побачимось!