Доброго вечора! Пропоную поринути в роман, напруження в якому триматиме протягом всієї історії молодої вдови Блаженської Єви Романівни, якій чоловік у спадок залишив аж надто цінну річ, через яку її життя тепер в небезпеці. Ціла низка загадкових подій, несподівані повороти й інтриги чекатимуть на сторінках книги "Охоронець у спадок". А хто такий цей "охоронець" залишаю найбільшою таємницею, яку вам доведеться розгадати. До речі, в кінці глав на вас чекають арти, а оновлення книги відбувається досить часто, щоб постійно перебувати в цій історії. 

Уривок з сьогоднішньої глави

 Радомир не перестає крутити й тиснути у пальцях ґудзик, прикладаючи при цьому силу, що зрозуміло з того, що м’язи плечей напружуються. Таке відчуття, що він його зараз відірве. Дивно, що я пильно спостерігаю за цим і не можу відірвати очей. Хоча, якщо добре подумати, то що дивного? Тваринні бажання в нутрі кожної людини ніхто не скасовував, а я знаходжусь в замкненому просторі з неймовірно звабливим чоловіком. Його гарячий погляд мене спопеляє, а манера поводитися й так серйозно й впевнено розмовляти, як він це робить, – воістину обеззброює. Важко протистояти своїй ерофантазії, хоча й прекрасно розумію, що не маю впускати думки про близькість з цим, чужим мені, чоловіком. Але ж коли наші найпотаємніші бажання збігаються з настановами розсудливої свідомості? 

Шарм Радомира наповнює простір навколо нас, і так хочеться покласти руку на його… плече. Долонею протягнути м’язами. Відчути їх сталість. Навіть помічаю, що моє дихання від подібних думок змінюється й я, закинувши ногу на ногу, стискаю їх, наче намагаюся стримувати себе. У той час Радомир залишається невблаганним...