500 підписників + новинка!

Привіт всім!
 

Днями наша читацька родина поповнилася, й тепер нас 500!

Щиро радію такій гарній цифрі! Дякую вам від душі за підтримку на натхнення!

 

За такої нагоди хочу запросити вас до нової історії у жанрі міського фентезі "Немає часу на кохання"

 

Анотація:

Ніна увесь свій час присвячувала роботі та догляду за дітьми від першого шлюбу. Вони з чоловіком розлучилися п’ятнадцять років тому. Він подався на заробітки в іншу країну, а вона перебралася до батьків. Ніна працювала не покладаючи рук та зуміла поставити дітей на ноги. Серце та душу вона закрила на три замки й з тих пір більше не дозволяла собі закохуватися. Але Ніна навіть не підозрювала, що робоча зустріч може кардинально змінити її життя.

 

Уривок: 

- Мамо, – спитала знову Віка. – А чому ти так більше не вийшла заміж?

- Не змогла, – зітхнула Ніна. – Та й часу не було на стосунки. Доводилось багато працювати, щоб ви мали все необхідне. І не певна я, що взагалі зможу покохати когось. 

- Дарма ти так говориш, – Віка обійняла маму за плечі.

- Ми з братом виросли й тепер цілком можемо самі про себе подбати. Пообіцяй, що станеш щасливою!

- Для мене головне, щоб ви були щасливі, любі мої, – промовила Ніна, – ви зустрінете своїх половинок, подаруєте мені онуків…

- Ну, мамо! – обурено скрикнула дівчина. – А як же ти? У тебе ще все життя попереду! Невже ти думаєш, що в сорок років треба ставити на собі хрест?

- Кохання треба шукати в молоді роки, а зараз, коли маєш життєвий досвід, то бачиш одні недоліки. Краще вже самій, – зітхнула Ніна.

- А я не згодна. Кохання не залежить від віку, тим більше в нашому сучасному світі. То пообіцяй мені, що у своєму відрядженні ти обов'язково з ким-небудь замутиш!

- Віко! Що то за вислови!

- Добре, добре, закохаєшся! – поправилася дівчина.

- Доню, я їду на цей форум лише на три дні, – Ніна покачала головою, закрила фотоальбом та поставила його на полицю.

- І що? Навіть три дні іноді можуть багато чого змінити.

Віка завжди була романтичною та багато читала, тому молода жінка лише посміхнулася та промовила:

- Життя – то не любовні романи.

 

 

Також, нагадую, що триває публікація роману "Це (не) моя казка"

Книга виходить на фінішну пряму й вже на наступному тижні буде завершена!

Якщо ви ще не придбали її, то поспішіть, після закінчення передплати, ціна суттєво здорожчає!

 

Мирного неба! Бережіть себе! Все буде Україна!

 

 

 

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Вітаю, сонце! ) Нехай читацька родина збільшується щодня. Бажаю натхнення на новинку )

Анітка Санніфео
08.09.2023, 13:25:16

Оксана Мрійченко, Оксано, дякую за підтримку та побажання)

avatar
Софія Вітерець
07.09.2023, 17:55:46

Вітаю)))

Анітка Санніфео
08.09.2023, 00:52:00

Софія Вітерець, Дякую ❤️

avatar
Єва Ромік
07.09.2023, 15:46:26

Вітаю, і з досягненням і новинкою. Уривок сподобався. Я вже ваша читачка.

Анітка Санніфео
08.09.2023, 00:51:54

Єва Ромік, Дякую за підтримку ❤️
Рада бачити серед читачів:)

avatar
Лара Роса
07.09.2023, 14:02:29

Вітаю! Чудова цифра й нехай зростає ще більше й швидше))
Успіху всім планам!

Анітка Санніфео
07.09.2023, 14:08:36

Лара Роса, Красно дякую!
Цифра справді чудова))

Інші блоги
✨я три роки на Букнет✨
Вітаю, любі друзі. Сьогодні таки вирішила створити цей запис на своє триріччя на цій платформі. Хоч моя поява тут спершу була в якості читача, та все ж на той час в мене вже була готова моя перша робота і мій експериментальний
Анонс на пристрасть
Продовженню бути! Вони мали зруйнувати одне одного ще в першій частині. Але щось пішло не так. Арія більше не тікає. Після крові, Реммо й пекла, через яке їй довелося пройти, вона повернулася туди, звідки колись так відчайдушно
Коли ситуації повторюються
Чи бувало у вас, що та сама ситуація повторювалась через декілька років? Можливо, стосувалася вона не безпосередньо вас, а рідних, друзів чи знайомих? Коли ти повертаєшся в минуле і розумієш: «так, я пережив це». І наче
Про «зимову зустріч»
Колись, в далекому 2023 році, я вже ділилася цією історією тут, на Букнеті. Проте мені не вистачило сміливості залишити її. Мені постійно здається, що все що я пишу безглузде і нецікаве. Тож, щоразу видаляю навіть те,
Роздуми письменниці
Мені здається, у кожного читача є та сама книга… Після якої ще кілька днів ходиш і не можеш відійти.. Та, де герої стали майже рідними. Де якийсь момент розбив серце. Або навпаки — зібрав тебе по шматочках. Розкажіть,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше