Любі читачі!

Запрошую Вас приєднатися до прочитання роману Марісси Вольф

Повернути неможливо

– Тобі ж подобається, як я тебе торкаюся? – веду губами по венці в неї на шиї. Так, як вона завжди любила.

– Н-ні, – відповідає миттєво, а сама тремтить від нетерпіння.

– Ага. Саме так я і зрозумів, – усміхаюся, продовжуючи свій шлях. – Мені зупинитись?

З губ Мії зривається розчарований стогін.

– Прошу… прошу! – шепоче плутано. І я відразу ж підкоряюся, повільно наближаючись до її вуст. Мія судомно ковтає. – Зу-зупинися, прошу! – одразу приголомшує. І вмить вбиває своїм: – Гліб, я вже заміжня…

***

Кажуть, що розбите серце не склеїш. Особливо, якщо на друзки. Так, що уламки риплять під ногами.

Але й минуле не повернеш. Як не намагайся.

Кажуть, що кохання живе 3 роки. Не знаю. Натомість я точно знаю, скільки живе ненависть.