Колишні коханці: все ще закохані чи вороги

Вітаю мої любі!

Наші з Мартіною герої із книги "Зірка для Жучари" от-от зустрінуться вдруге після довгого часу. Перша зустріч вийшла, м'яко кажучи, невдалою. І через дрібну сутичку (а їх буде ще чимало) здається, що усього того красивого кохання між Стелою та Люком просто не існувало.

Але ж ми то пам'ятаємо як це було!

Отож, поки ми чекаємо на чергову зустріч героїв (спойлер — без перепалки не обійдеться і не все так просто буде вирішити) читайте сьогоднішнє оновлення) Ну. і ще один спойлер — нас чекає ще розділ від Люка. Буде емоційно!
 

Шматочок сьогоднішнього оновлення:

— Ти не забрала квіти. — понуро звучить голос Евана зовсім поряд. Він ставить вазу з соняхами на вільне місце біля столу, й кладе біля ноутбука пакуночок з ресторану. А сам йде. Чую легкий шурхіт одягу, а тоді звук води в душі.

Відкидаюся на спинку стільця та ковтаю клубок, який раптово підступив до горла. Мені прикро, що так сталося з Еваном. Але й ігнорувати його неприйняття ситуації теж не можу. Він же раніше так чудово розумів мене! Що сталося? Чому це змінилося? Чи, можливо, це моє сприйняття змінилося після зустрічі з Люком?

Люк… Знову й знову він… Його крижані очиська з бездонною синявою знову переслідують мене. Там, де колись я бачило тепло, тепер — холод та байдужість, які приймають до кісток. А обличчя! Жоден м’яз не здригнувся, коли він побачив мене. Навіть, вдав незнайомця. Хоча, чому ж вдавав. Він і є таким. Як виявилося, я його зовсім не знала, а той юнак, якого я покохала на ранчо — всього лиш ілюзія. Ілюзія, яку я вигадала сама.

 

Переходьте за посиланням аби читати книгу, адже зараз ідеальний час аби почати це зробити.

Підписуйтесь на авторські сторінки Неталі МакКензі та Мартіна Зоріна, аби не пропустити цікавої та важливої інформації! Зауважу, що іноді легкий "тиць" по екрану смартфона може скасувати підписку)

З ♥ Неталі МакКензі 

 pDxyeRZwGBsqu5NhWWAqDQm4zzgN4VEQd0a-S3XrpbJrmZIzfep_jBnoGYLwPgBV4QVq8gsu8HksIazo83e1wm6m6reHtqTM5thFWWm4dyEGCKBbcqEQVzGWgVZLj24rk-41MxQHiN2fN9C2E5d9N2wM6V59lNAxkVXRP6LOiwbaRAB_pnLzHWrtj4EDwxg-xcDzqFMNnCpZOlF9MWTuZQGkYjIZLBAI0op00Pdy6pG9vajp3mvkwVonwRnq5tWEWnuZEA6gVQGRdK2dt3jWF8VPtX01ipzSp5HCYXazh0Ytvs

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Мартіна Зоріна
01.09.2023, 17:08:30

♥️♥️♥️

Інші блоги
Скільки вашої особистості у ваших книгах?
Привіт, друзі ❤️ Мені дуже хочеться почути те, що у вас на душі. Але почну із себе. Мені здається, саме так буде чесно ) Вчора я замислилася, для чого прийшла на цю платформу... І, як виявилося, не просто писати й бути
Перша глава вирішує все?
Хай. Кажуть, що читач вирішує, чи читати книгу далі, вже після першої глави. А інколи — навіть після перших кількох сторінок. І, чесно кажучи, це трохи лякає. Адже саме на початку автору потрібно зробити майже неможливе.
Чому ми іноді співчуваємо лиходіям?
Привіт. Зазвичай саме герой має викликати нашу симпатію. Ми переживаємо за нього. Хочемо, щоб він переміг. Радіємо його успіхам. Але іноді все відбувається зовсім навпаки. Лиходій програє... І чомусь стає його шкода. Чому
Перепис моєї сімейки♡
Дорогі читачі, перед моїм тріумфальним поверненням, я хотіла б знати, чи ви взагалі читаєте блоги. Нічого такого не прошу. Просто поставте "+", якщо ви побачили цей блог і будете читати інші. Вони будуть виключно про книги.
Чи можна написати книгу без головного героя?
Хай. На перший погляд відповідь здається очевидною. Звісно, ні. Адже будь-яка історія повинна мати героя, за яким читач буде стежити від першої до останньої сторінки. Але чи справді все так просто? Є книги, де увага постійно
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше