- Знаєш, я не маленька дівчинка, щоб перейматися думками неввічливого хама. Я бачу щасливі обличчя людей, коли вони слухають мій спів,  а це найголовніше. А ти просто шукаєш причини, щоб на тебе звернули увагу. Дефіцит? Хоча, - я звузила очі за іронічно посміхнулась. – Судячи по-твоєму вродливому обличчі – вона присутня, але термін придатності її закінчується відразу, як ти відкриваєш свій рот.

- Коли ти в гніві в тебе з’являється маленька зморшка ось тут, - він легко провів вказівним пальцем по моєму лобі.

Від його дотику все закипіло всередині, і я отримала розряд у тисячі вольт. Тіло все покрилось мурашками, ніби я попала у сорокаградусний мороз.

- Не смій торкатися мене, - прошипіла я та відступила крок назад.

Найбільше мене дратувало те, що ця «гра», в моєму розумінні, мені подобалась.

- Я думаю, тобі подобаються мої дотики. Твоє тіло відкрито реагує на них, - відповів він, не відводячи погляду від мене.

- Твоя нетактовність не знає меж!

- Такий я!