Оновлення книги "У владі кохання"

- Знаєш, я не маленька дівчинка, щоб перейматися думками неввічливого хама. Я бачу щасливі обличчя людей, коли вони слухають мій спів,  а це найголовніше. А ти просто шукаєш причини, щоб на тебе звернули увагу. Дефіцит? Хоча, - я звузила очі за іронічно посміхнулась. – Судячи по-твоєму вродливому обличчі – вона присутня, але термін придатності її закінчується відразу, як ти відкриваєш свій рот.

- Коли ти в гніві в тебе з’являється маленька зморшка ось тут, - він легко провів вказівним пальцем по моєму лобі.

Від його дотику все закипіло всередині, і я отримала розряд у тисячі вольт. Тіло все покрилось мурашками, ніби я попала у сорокаградусний мороз.

- Не смій торкатися мене, - прошипіла я та відступила крок назад.

Найбільше мене дратувало те, що ця «гра», в моєму розумінні, мені подобалась.

- Я думаю, тобі подобаються мої дотики. Твоє тіло відкрито реагує на них, - відповів він, не відводячи погляду від мене.

- Твоя нетактовність не знає меж!

- Такий я!

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Гра «сліпе побачення з книгою»✨
А ось і я вирішила приєднатись до своєї гри❤️ Моя книга — Це жінка років тридцяти, яка пройшла через емоційне вигорання, але не зламалася, а переплавила біль у спокійну, зухвалу мудрість. Вона носить темний светр
Хвали, хвали мене, моя губонько!
Привіт любі! Думаю ви чули цю фразу не раз! Вона часто супроводжувала мене в Україні. Такий собі мотиватор бути скромною. Щоб ніхто не подумав нічого поганого ні на тебе, ні на батьків, ні на предків у сотому поколінні. Але... Губка
100 фактів про мене. День шостий.
Вітаю, мої неперевершені ❤️ Напевно ви подумали, що я забула про цю рубрику? Аж ніяк хд Прийшов час поговорити про те, як я зазвичай пишу книги. Зодча тіней задалася питанням, що ж стоїть у автора за конструкцією
Останній день!
Якщо чесно, мені не віриться в те, що вже завтра фініш цієї історії. Ця історія була неймовірно чуттєва, не легка, але щаслива. Було по різному, але в результаті герої повертаються туди, де їм спокійно. Вони знаходять дім
Нова глава: "Я вже не я"
Каріна зробила крок у світ Елраду… і зрозуміла, що назад дороги більше немає. Полуночний замок. Темні коридори. Шепіт стін. Спогади, які їй не належать. І чоловік, якого тут називають Вейтар❤️ У цій главі Кара вперше
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше