Гарного суботнього ранку, друзі!

Хочу подарувати вам уривочки з нових глав наших з Владою історій у процесі, які вийдуть вже сьогодні увечері! Обов'язково додайте книги в бібліотеку, так ви не загубите їх і не пропустите жодного приємного сюрпризу від авторів! 

Отже, почнемо з романтичної і веселої молодіжки про хлопця і дівчину, які познайомилися в анонімному інтернет-чаті, а потім стали сусідами, але не знають, що тепер живуть поряд із своїм віртуальним другом. І від цього в їхньому житті виникає безліч кумедних ситуацій... а ще з'являється проблема вибору...

"Я, ти і знову я" ( уривок з глави, що вийде о 22.00)

«Розумієш, — написала я. — Я трохи заплуталася…»

«А що трапилось?» — відповів Алекс.

«Я сказала своїй сусідці, що в мене є хлопець. Сама не знаю, чому я це зробила…»

«Ну що ж, ти можеш, як пишуть у книжках, попросити когось зіграти роль твого хлопця», — він поставив веселий смайлик.

«Та ні, мені не подобається брехати. Може, мені сказати їй, що я її обманула? Але це так незручно…»

«Просто не підіймай цю тему, і вона скоро забуде. Ти знаєш, що люди завжди люблять говорити про себе, свої клопоти, і не дуже пам’ятають про те, що розповідали інші.»

«О, це мабуть камінь у мій город. Адже я тебе завантажую своїми проблемами…»

«Зовсім ні, мені подобається читати про те, як твої справи», — відповів Алекс.

А я подумала, що він сам давно не ділився своїми новинами. Взагалі останнім часом ніби став більш стриманим, може, у нього якісь проблеми, а я зациклилася на собі, і навіть не поцікавилася, що там у нього.

«А ти як поживаєш? — запитала. — З батьками досі проблемно?»

«Ну, я вирішив цю проблему», — трохи розпливчасто відповів він.

«І як саме?»

«Вирішив, що це не проблема», — віджартувався Алекс.

«Та ну, я думала, ти серйозно…»

«Я цілком серйозно. Чим далі від батьків, тим менше проблем.»

«Отже, ти з’їхав від них, я правильно зрозуміла? Тепер живеш сам?»

«Ну, майже, — він знову поставив смайлика. — Не хвилюйся за мене, я в порядку. Просто роботи багато.»

«Тоді не буду тобі заважати. Напишу завтра. Добраніч!»

І плавно перейдемо до ще однієї молодіжної історії - про зведених брата і сестру, які обирають, що мають бути разом, наперекір волі батьків...

Я — твоє табу ( уривок з глави, що вийде о 21.00)

— Ти чому така сумна? — до мене підійшов Антон, який вже перевдягнувся, тримав у руках свій рюкзак і, на відміну від мене, виглядав бадьоро. 

— Трохи втомилася, — коротко відповіла я. 

— Може, давай я тебе підвезу? — запитав він. — Нам все одно в один бік їхати.

— Мабуть, не варто, — зітхнула я. — Вадиму не дуже сподобається. 

— Невже краще, щоб ти їхала на транспорті? — він злегка схилив голову на бік. — Не розумію я його, він зовсім не думає про тебе.

— Це наші стосунки і наші справи, — сказала я трохи, певно, грубіше, ніж повинна була.

— Пробач, я просто переживаю за тебе, хочу, щоб у тебе було все добре, — серйозно сказав Антон. 

— У мене все добре, — я усміхнулася. — На маршрутці досить комфортно їхати, у цей час небагато пасажирів. Не хвилюйся, я просто трохи з незвички виснажена, але скоро увійду в ритм, і все налагодиться.

— Сподіваюсь, так і буде, — він кивнув. — Добре, але в будь-якому випадку, якщо що знай, ти… Ти для мене важлива, Ніко, і якщо тобі буде потрібна допомога, або просто захочеш з кимось поговорити, то обовʼязково звернись до мене.

— Звичайно, — я кивнула. — Не ображайся, будь ласка. Я хочу, щоб ми були друзями, але разом із тим, щоб ти не будував якісь плани щодо наших стосунків… Просто хочу сказати це зараз, щоб потім між нами не було непорозумінь, гаразд? 

Ну і найочікуваніша новинка серпня - книга на реальних подіях, де в коментарі можуть зайти і прочитати ваші враження герої цієї історії! 

Два будинки мільярдера ( уривок з глави, що вийде о 21.00)

Я підійшов до дверей і постукав. Знав, що вдома тільки вона. Було літо, батьки її як завжди були відсутні, а сестра ніби поїхала до тітки. Оля тоді відмовилась, щоб лишитись зі мною…

Вона швидко відчинила двері. Була в легкій сукні і босоніж, у руках віник — мабуть підмітала підлогу. 

— Андрюша, — її очі засяяли, коли вона побачила мене. — Заходь…

— Я на хвилину, є робота, — я вказав на маленьку коробочку в руці. — А потім ще й екзамен на третю.

— Ти знову за своє? — вона знала про травку, я розповідав їй. Але їй це не подобалося, боялася, що на мене хтось напише заяву в міліцію.

— Ну Олю, як інакше мені нормально заробляти, а? — я зітхнув. — Я ж не приймаю, ти знаєш.  Це просто бізнес.

— Можна придумати якийсь інший бізнес, — вона була непохитна. — Я не хочу, щоб тебе посадили до в’язниці. Це ж кримінал…

— А що в мене не кримінал? — я усміхнувся. — Коли ми в колгоспі виноград відсипали, це був не кримінал? А памʼятаєш, що я зробив, коли вони напали за пару вкрадених грон? — гордо запитав я.

— Ага, ще б не пам’ятати, — хмикнула вона.  — Але все це мені все одно не подобається. Якщо ти не перестанеш торгувати цим, — вона кивнула на коробочку в моїй руці, — то можеш про мене забути! 

Дякую всім, хто приєднався до наших читачів! 

Якщо ви читаєте без реєстрації на сайті, то зареєструйтесь, будь ласка, це зробити дуже просто, можна через електронну пошту, чи телефон, чи навіть Фейсбук ( власне через нього я й реєструвалася свого часу). Коли ви реєструєтесь, то вже не загубите книгу, зможете додати її до бібліотеки і отримувати сповіщення про оновлення. А також можете придбати будь-які платні книги за акційною ціною для нових покупців: при купівлі однієї книги - всі інші зі знижкою 15 відсотків!

Отже, додавайте книги до бібліотеки, щоб не загубити їх і не пропустити оновлень та подарунків! 

Щиро дякую всім за підтримку!❤️ 

Слідкувати за мною на Букнет      Instagram     Facebook   Телеграм  Threads  Pinterest