Вітаю! 

Дозвольте познайомити Вас з черговим героєм гниги Тато для Альфи  - Морганом

Кусь:

Хлопчик років трьох застиг біля краю дитячого майданчика. А за кілька метрів від нього скалив зуби і гарчав, прийнявши бойову стійку, величезний пес. Краєм ока я бачила, як одна з матусь, що сиділа неподалік від мене, схопилася і кинулася бігти до малюка. Але якщо пес вирішить раптом кинутися на дитину, вона аж ніяк не встигне. А наступної миті кинулася бігти і я. Бо моя маленька, хоробра дівчинка підбігла до хлопчика і прикрила його собою.

Пес на мить замовк, відступив на крок і відчайдушно замотав головою, немов проганяв якихось особливо настирливих мошок. Я ніколи не бачила, щоб моя донька застосовувала флер альфи. Хоча деякі викладачі й скаржилися на неї за це. Але зараз...
Аля дивилася на пса, трохи нахиливши голову і розставивши в сторони руки. Пес мотав головою, і все ж повільно, немов долаючи якусь невидиму силу, йшов уперед. Його очі втупилися у мою дівчинку. Якщо тільки вона хоч трохи дасть слабину, собака кинеться на неї. Я бігла через весь дитячий майданчик і бачила, як пес потроху оговтується і явно долає флер моєї Альфи. Я в розпачі бігла і мовчала - якщо тільки я злякаю мою дівчинку, відволічу її, то ні за що не встигну прикрити її своїм тілом.

Здавалося, що час навколо сповільнився. Звуки перетворилися на якийсь низький фоновий шум. Я в розпачі розуміла, що не встигаю. Серце від відчаю билося, як божевільне. Легені горіли від нестачі повітря.

І раптом...

Попереду промайнула висока темна постать. Я не бачила обличчя високого широкоплечого чоловіка, який раптом опустився позаду моєї доньки на одне коліно. Бачила тільки, як він виставив свої великі долоні поруч із долоньками моєї дівчинки. Його голова схилилася до голівки Алі.

Я не чула нічого. Тільки своє хрипке дихання і глибокий, грудний голос чоловіка, який тихо і впевнено давав їй вказівки.

- Зосередься. Направ флер йому між очей...

Тільки коли пес здригнувся і позадкував, став жалібно скиглити, я змогла зробити вдих. Допомога прийшла абсолютно несподівано і до біса вчасно. Повільно, з останніх сил, метр за метром я долала відстань, що залишилася. І тільки коли пес завив і стрімголов покотився по землі, я здалася. Моя дочка впоралася, а я раптом знесилено опустилася на землю на коліна всього за кілька метрів від неї.

Чоловік тихо підказував моїй дівчинці що і як робити, вони спільними зусиллями, він - порадою, вона - своїм флером, гнали собаку геть від дитячого майданчика.

- Ти молодець, - чоловік нарешті труснув русявим, з легкою рижинкою волоссям, - ти велика розумниця.

І раптом підняв руку і немов жбурнув невидимим каменем у звіра. Той звалився без свідомості за кілька сантиметрів від проїжджої частини.

Світ знову закрутився перед очима, звуки заполонили все навколо. Хтось верещав, хтось плакав, хтось викликав поліцію. Моя ж дівчинка дивилася захопленими очима в очі... Моргану. Саме він був тим чоловіком, який не тільки захистив мою доньку, а й дав їй дуже важливий урок.

Я бачила, як він простягнув їй свою долоню, а Аля, лише на мить засумнівавшись, вклала в неї свою долоньку. Найменше я очікувала побачити ЙОГО. Найменше очікувала побачити в його очах захват, що світився нітрохи не менше, ніж в очах моєї дівчинки. І найменше я очікувала побачити невпевнену чоловічу посмішку, адресовану саме мені.