#лице_автора — флешмоб

Підглянула ідею у Юлії Богути. Тож хочу поділитися із Вами своїм обличчям та невеличкою сайд історією.

Насправді, своє обличчя я вже давно не приховую — якщо Ви слідкуєте за моїми соц.мережами, то там часто проскакують мої фотки. Утім, йшла до цього я доволі довго. 

Початково, коли я тільки починала вести соцмережі, я взагалі не планувала викладати своє обличчя — не хотіла, по-перше, щоб мене хтось із родичів НЕ ДАЙ БОГ впізнав; по-друге... хотіла, щоб людей цікавила моя творчість, а не моя зовнішність. По-третє, не виглядала так, як я хочу (чи то не вміла нормально себе сфоткати?).

Та й якось ніяково було... До речі, спойлер: навіть без обличчя всі родичі мене все одно знайшли. Довелось просто змиритися.

Ще я не надто любила фоткатись — була недостатньо впевнена у собі, і тому, як виглядаю. Про відео мова взагалі не йшла. Зараз я — повністю задовільняю себе. Зараз я знаходжусь на тому етапі, щоб виглядати майже так, як мені подобається (окрім, певно, ще палкого бажання проколоти губу, але страшно ахах). А ще я навіть дійшла до того, що почала знімати асмр-відео та викладати на ютуб. 

І між мною, яка боялась, і мною, яка не боїться, різниця всього декількох місяців — я сильно змінилася не стільки зовнішньо, скільки ментально. Дуже швидкий апгрейд.

Працюю під псевдонімом, складеним зі свого імені. Моє реальне ім'я — Юлія. Чому псевдонім? Бо я — це Лія Гако, але Лія Гако — це лише частина мене, а не повністю я. 

Я люблю себе. Я люблю те, що я роблю. І — Вам також бажаю знайти любов до себе.

P.S. навіть не уявляєте, скільки мені довелося вислухати за свою цю зачіску і колір волосся :D