Флешмоб #лице_автора

Ну хто ж я така, щоб не приєднатися до неймовірного флешмобу від чарівної майстрині слова Юлії Богути) Часково вже розповідала про себе й раніше, але ті блоги успішно видалила, тож розповім все знову й додам чимало цікавих фактів)))

Почала придумувати власні історійки ще років у два і їх навіть записали мої батьки на касету. Проблемка в тому, що ні вони, ні зараз вже я, не змогли розібрати назв головних героїв та й половини слів загалом. Відомо, що це казочка про унікальних лісових тваринок))) 

І, як напевне в кожного автора, почалися літературні конкурси й олімпіади) Чому звертаю увагу на олімпіади? Бо на олімпіади з української мене почали відправляти відтоді, як досягла потрібного класу. І все через те, що твір на них (який оцінювався найбільше) був готовий через 5-10 хв і в мене був просто гігантський резерв часу на тести й т.п.  Тому я впертий різножанровик))) Мені це більше подобається, ніж зосереджуватися на чомусь одненькому)

Перші ж книги, як такі, почала писати лиш в університеті й після славнозвісної рекламки на Букнет. Перед цим в мене була чималенька пауза від взагалі будь-якого написання й створення книги немов оживило мене))) Я писала й писала, не зупиняючись. В основному через часові рамки конкурсу, але то не суть)

Вирішила творити одразу під псевдонімом Софія Вітерець. Софія - моє улюблене ім'я. А під прізвищем Вітерець я й так жила з класу восьмого. Просто обожнюю шифруватися, то чом би й ні)))) Мене не лякає те, що типу не знатимуть, хто ховається за цим ім'ям. Коли з кимось знайомлюся - одне з перших п'яти речень це - "я пишу на Букнет під псевдонімом Софія Вітерець")))) І я конкретно задовбала всіх цим навколо, але я не ховаюся.

Та й від родичів чи знайомих також) Всі знають, що я пишу й під яким псевдонімом) І практично всі читали хоча б одну з моїх книг) Власне, коли починала писати, то мала як мінімум аудиторію з 50 людей, яких привела з собою. Спрацювала загальна думка: "О, вона пише, піду почитаю цю маячню". А потім в приватні мені пишуть, типу: "Ну що там з головною героїнею? Не дочекаюся. До речі, коли ми вже дізнаємося її справжнє ім'я?". І я радію. А найбільше тому, що за перший рік моєї творчості біля двадцяти людей написало в особисті, що вони абсолютно не читають книжок, але через мою книгу почали й це виявляється так захоплююче - читати)))) 

Я навіть привела на платформу біля п'яти авторів, що після розмов зі мною, самі захотіли почати писати чи показати людству свої творіння, написані " в стіл")

Чи ховала я своє обличчя? Та ніколи. Просто я фотограф, що обожнює кадри природи, тому краще сфотографую краплю води, що стікає по листочку, ніж зроблю власне селфі. Але ще я мала кілька сторіночок, де була фото й відео блогером. Якщо-що відео - це змонтовані мною ролики про фільми, деколи трейлери з моєю озвучкою))) То про що це я - своє обличчя ніколи не ховала й радо поділюся своїм фото ще й тут)

Мій атмосферненький Інстаграм з фото)

Мій цікавенький фейсбук, який суто для книжечок)

Приєднуйтеся до марафону й ви)))