Бути письменником важко. Чому?
Бо ти маєш пройти свою творчу путь наодинці. Звісно, тебе підтримають друзі, родичі, знайомі… Утім, здебільшого, ти сам.
Особливо на початку свого шляху: твоє ім’я ще невідоме, ти не маєш достатньо читачів, і пишеш переважно… у порожнечу. І порожнеча у відповідь німує.
Ти продовжуєш писати наполегливо, публікуватися, старатися над контентом — робити все, аби тебе помітили та почули, проте все ще кричиш у простір білого полотна, на якому тільки твоя тьмяна одинока фігурка і безкінечно-недосяжний горизонт мрій. І ніхто тебе не чує.
Водночас, поки ти намагаєшся докричатися до публіки крізь кілометрову товщу непробивного скла, бачиш — хтось, хто почав разом із тобою або навіть пізніше, більш помітний. Краще розвивається, швидше набирає читачів. Феєрично швидко стає популярним у тій же письменницькій справі, у тому ж жанрі, що й ти. Це обурює. Засмучує. Прокидається бажання опустити руки та повністю віддатись цій досконалій журбі: “Я ніхто. Моя творчість нікому не потрібна. Я самотній”.
Іноді і мене долають такі думки. Тож ні, ти не сам. Ти не самотній у своєму липкому смуткові, що, здається, заповнює кожну часточку твого тіла. Не дозволяй цим думкам здолати тебе. Хтось стає популярним швидше за тебе? То й нехай, це їхній шлях. Ти ж маєш проторувати собі власну стежку — маленькими кроками до великого успіху.
І нехай на початку всі твої старання нібито будуть “у порожнечу”, нехай, ти не матимеш одразу всього, що ти задумав, і нехай все рухатиметься повільно. Але!
Згадай тих людей — їх поки небагато, але це лише поки — що писали тобі хороші слова. Згадай, як вони щиро люблять твою творчість, згадай слова: “Мені подобається, як ти пишеш”. Ти потрібен цим людям. Їх мало — але їх обов’язково стане більше.
Можливо, це станеться не так скоро, як тобі того хотілося б. Але це обов’язково станеться. І це буде нагорода за твоє старання. Головне — не здавайся, продовжуй писати, пиши, пиши, пиши… Розвивайся, ставай кращою версією себе. Публікуйся. Працюй.
Ти потрібен. Твоя творчість — важлива. Люди тебе почують і, повір, коли до них нарешті лине твій голос — це буде найдзвінкіша, найчистіша мелодія у їхньому житті.
Я вірю в тебе. Я вірю в нас обох — ми зможемо пройти крізь це разом, мій маленький самотній письменнику! Я знаю, що тобі важко. Але я також знаю — у тебе все вийде.
А якщо це звернення читаєш ти, читачу, то… Підтримуй письменників, будь ласка. Пиши їм теплі слова — не бійся робити це. Кожне слово важливе. Я досі пам’ятаю всіх, хто мені писав, і досі посміхаюсь, коли згадую. Навіть якщо ці слова були сказані два роки тому.
Письменникам правда потрібна САМЕ ТВОЯ підтримка, ТВОЇ слова, ТВОЇ відгуки. Ми живемо словами — викладаємо їх на папір, ділимося ними з читачами, і хочемо отримувати слова у відповідь.
Це як листування: письменник надіслав читачеві листа і смиренно чекає на його відповідь.
Тож підсумуймо: письменники — не здавайтесь, читачі — підтримуйте. Сподіваюсь, ця невелика сповідь вас надихнула. Всім тепла ❤️
P.S. писала цей текст для довгочиту на Друкарні, але подумала, що комусь тут буде корисно почути ці слова!! люблю
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТема актуальна, турбує всіх. Порад хороших вам тут вже накидали. Від себе додавати нічого не буду. Просто підпишуся на вас і візьму ваші книги в бібліотеку.
Лія Гако, Та ви мене напевне бачили в марафоні у Тетяни Гищак. :)
Рада буду дружити з вами. По школі, бачу, у вас трилогія намічається? Бажаю успіху в написанні.
Знаєте, іноді самотність, то не так вже й погано) Якщо ви дійсно хочете щирості, то навряд чи хтось буде щиріший за вас. Люди дуже часто лукавлять у своїх намірах, бажаннях... Тому варто зауважувати й це. Прийде час для кожного і для вас і ваших книг неодмінно — просто не зупиняйтесь. Як написали нижче — варто й інших читати, коментувати тощо і хтось неодмінно оцінить та помітить вас, якщо вам саме це потрібно. А якщо вже хочеться стрімкого злету — то йдіть по головах, це часто практикується і ніби допомагає)))
Лія Гако, Це класно!)))
Ох! Яка ж довга моя стежка до успіху. Не знаю чи дійду. Ну не дійду, то можливо комусь хоч передам естафету:) Але за підтримку дякую!
Таміла Калас, Дійдете! Я вірю в Вас. А ще у Вас є Ви, щоб вірити в себе. Все точно вийде! ❤️
Надихнула, Ліє. Знайомі відчуття. На все потрібен час. Коли щось робити з душею, обов'язково Ваші читачі Вас знайдуть. Дивитися на шлях інших можна, але стежка у всіх своя, унікальна.
Ксенія Демиденко, Так!! Я розумію це ❤️ я загалом написала цей пост, бо знала, що багато хто може відчувати себе так само і подумала: "блін, залишу це тут, можливо комусь відгукнеться"
Відгукнулося, і я тішуся з цього і це мене надихає. Дякую!
Я б додала:
"Письменники, читайте інших письменників, бо відгуків хочеться всім"
І вчіться на помилках і знахідках інших )
Тетяна Гищак, Влучно сказали)
Дякую Вас за Вашу щирість. Дуже зворушливі та правильні слова, які стосуються не тільки письменників, а загалом творчих людей. Сам тільки починаю цей шлях, але у малюванні, тож розумію ваші емоції. Мабуть. Я так думаю.
Тож щиро бажаю Вам сил, натхнення та багато позитивного фідбеку! Ваша творчість чудова, не опускайте руки і продовжуйте творити. Особисто мене перша книга "Мольфаруму" надихнула на деякі прикольні штуки та дала привід порефлексувати (я ж Діва, що мені ще треба :D).
Лія Гако, Якщо надихнув і викликав посмішку, то день прожив не дарма :D
Я не сильно сиджу у соціальних мережах та поки мало що викладаю. Але якщо буде бажання щось подивитися чи просто поговорити (про ті ж штуки, на які надихнули, бо тут місця не вистачить :D), то сміливо пишіть в телеграм @RedKami. Той червоний - то я ахаха
Вітаю. Пропоную вам взяти участь у марафоні Тетяни Гищак
https://booknet.ua/blogs/post/363457
Гадаю спільні прочитання і відгуки та рецензії допоможуть вам не тільки залучити нову аудиторію, а й дізнатися як бачать вашу творчість інші. Це доволі гарний варіант для нових авторів платформи, коли інші автори підтримують відгуками і порадами. Я теж зіткнулась з такою проблемою, за пів року перебування на платформі фідбек був майже нульовим. Далі участь в конкурсах трохи покращила ситуацію. Ну і підтримка інших новачків і не тільки.
Лія Гако, Буду рада вас там зустріти )))
Дуже багато слушних думок у вашому пості ! Відгук-це надзвичайно важливо, але інколи пишеш просто для себе, як хобі, щоб відволіктися, бачиш і дивуєшся, що можеш щось створити, оживити власною уявою персонажі і подіі, яких ніколи не було, але думаєш собі-може вони є, просто я про це не знаю?)
Dana N, Я також можу зрозуміти це! Я писала як хобі, коли грала на текстових рольових іграх 7 років, а потім ще коли писала тільки для себе в стіл і читати давала лише найближчим) хоча навіть зараз.. це також моє найбільше захоплення, яке мене розслаблює
Коли автор вміє правильно підібрати слова та передати їх силу через сторінки книги або скрін інтернет-пости, це дивовижне явище. Такі слова не тільки розкривають суть проблеми, але і допомагають знайти рішення чи натхнення для подолання труднощів. Ваш пост - в саме серце, щасти Вам!
Ксандер Демір, Дякую дуже т.т Рада, якщо мої слова Вам відгукнулися і надихнули ❤️
Ого, яка потужна рефлексія! Справдній маніфест. Погоджуюся з тим, що кожен автор заслуговує на свою аудиторію і найкраще, що він може робити - це писати, творити і не зупинятися!
Плюсую від усього серця!)
Ярко, Дякую за теплі слова, це цінно! На мене накатують іноді такі нав'язливі думки, але я їх не слухаю і роблю свою справу :р
Ох, як це знайомо ❤️
Ліра Девіс, Розумію Вас! Дякую ❤️
Які чудові слова)))
Софія Вітерець, Дякую!! Я рада це чути
❤️❤️❤️❤️
Галинка, Дякую за підтримку! ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати