Усім вітання.

Сьогодні хочу поділитися двома цікавинками.

Спершу розповім про чималу знижку на

«Цілющий вогонь.»

Сьогодні цю книгу можна придбати найвигідніше. Щиро запрошую. Якщо любите захопливі пригоди принців і принцес, палке кохання, боротьбу і небезпеки — вам сподобається. Цілющий вогонь, це моя, поки що, єдина історія в стилі фентезі. Але дуже її люблю і, чесно кажучи, хотіла б якось знайти час і заховатися десь від усіх, щоб спокійно перечитати її знову від початку до кінця. )))

Але, це буде не знаю коли. Зараз усі сили і час, який вдається відірвати від інших справ, віддаю новинці, над якою працюю,

«Хочу в твої руки і серце».

Дуже приємно, що багато з вас уже зі мною на сторінках цього роману. Хто ще не почав читати, ласкаво прошу в пригоди молодої лікарки, яка вчитиметься знаходити місце для кохання у своєму житті і ще багато чого.

Зараз дівчина саме потрапила у халепу через одного особливого пацієнта. У нього є чіткі плани на таку милу рятівницю. От тільки, Аріну це не влаштовує. Чи вдасться дівчині захистити себе? Чим обернеться для неї те лікування нахабного мажора? Скоро дізнаємося.

А поки поділюся з вами уривочком з наступного продовження:

«Відчула всю силу відчаю, приреченості в хрипкому голосі хлопця. Вражена до глибини. Навіть не підозрювала, що всередині цього, здавалося б, легковажного мажора ховаються такі глибокі переживання. Просто не могла далі злитися на нього, як перед тим. Тепер її пройняли інші почуття.

   Страх... Кажуть, найнебезпечніші ті люди, які вже не бояться щось втратити. А в цього молодика, схоже вже геть нічого не залишилося дорогого серцю. Хіба батько. І то... Хтозна...

− Зоряне, дякую, що відверто розказав мені про ваше минуле. Я знаю, тобі непросто. Але... Повір, мені теж. В мене ні мами, ні батька немає. Я мушу заробляти собі на життя. Намагаюся заробити більше, щоб колись відкрити клініку. Але... Ти не повіриш, я часто помагаю людям, які ні копійки мені не дають. Для того й працюю в тій державній лікарні, бо не всі можуть собі дозволити приватні прийоми. А туди приходять і бідніші, і багатші. Більшість моїх пацієнтів – не красені на гарних машинах, а пенсіонери, які не живуть в розкоші. Якби ти прийшов туди, я б і тобі помагала безплатно. Я щаслива, коли бачу, що людям стає легше, біль відступає. Це така радість, якої не купиш просто так в магазині, чи ще десь.

[…]

− Та, добре, не треба нічого пояснювати. Мені все одно, що ти там з ким робиш. Слухай сюди, — підійшов до того столу. Взяв на ньому якісь папірці. Показав.

− Дивися, це…»

  До зустрічі на сторінках, дорогі читачі і читачки)))

  Бажаю вам вдалого дня і побільше позитиву, не дивлячись ні на що.

З любов’ю, Лана Іссан.