Тричі за ніч? Віримо??

— Ну що, Кіраху, судячи з твого задоволеного писка, Кіана вчора знову влаштувала тобі ніч у райських садах? Дивись, не зітрися до кісток, кадете. Нам ще мечами махати.

— Я в чудовій формі, Лаусене, — відповідаю, намагаючись говорити якомога недбаліше й нижче, звично затягуючи шнурівку на колеті. — Тобі б про свою форму переживати.

— Про мою форму? — Лаусен самовдоволено регоче, штовхаючи ліктем сусіда. — Мій «дракон» учора здійснив три нищівні польоти за ніч. Заїра благала мене змилуватися над нею! Тож коли «звір» підняв голову вчетверте, довелося його втихомирити…

Я ледве стримуюся, щоб не закотити очі. «Три польоти за ніч? — усміхаюся я подумки, згадуючи, як Кіана за чаєм розповідала, що Лаусен зазвичай засинає за п’ять хвилин після масажу, оглушливо хропучи на весь гарем. — Великий завойовник диванів».

— Тричі? — удаю я здивування. — Дивно. Кіана каже, що справжній чоловік вимірює перемоги не кількістю, а якістю. Може, твій «дракон» просто занадто швидко літає?

Хлопці навколо аж лягають зо сміху, а Лаусен миттєво червоніє: 

— Ей! Мій «дракон» літає стільки, скільки треба! Ось підростеш, Кіраху, зрозумієш, яка це важка чоловіча ноша — ранковий підйом «звіра». Це ж фізіологія! Проти природи не попреш. Буває, прокинешся на світанку, а всередині все так і вирує, хоч стіни трощи. Справжнє прокляття.

— Справді, жахлива трагедія, — співчутливо киваю я, ховаючи посмішку. — І як ти цьому даєш раду, герою? Може, у бібліотеці є посібник із поранень на любовному фронті?

— Смійся-смійся, — бурчить Лаусен, зав’язуючи чоботи. — Сам скоро завиєш від цих «проблем».

— А в мене цілодобовий доступ до гарему Белгарда! І жодних проблем уранці! Я на ніч у Кіани залишаюся… — сміюся з друга, якого Белгард вигнав зі свого маєтку.