Ще одне повернення

Вітаннячка моїм котикам ฅ • ω • ฅ

День за днем я повертаю на сайт розділи Останнього ангела. Глава 13. На все є причина не стала виключенням. Звісно, важкувато переробляти вже написані розділи. Бо треба тримати в голові багато деталей, щоб вийти на той фінал, який мені потрібний.

Дякую, що поки це незначні деталі. Наприклад, у главі 12 я трішки додала пояснень про Думотон. Хоча в моєму серденьку все ще є сумніви щодо цього. Добре, признаюсь, у мене завжди сумніви щодо своєї творчості. Мені здається, що фінал вийде неякісним, що можливо, я багато, чого прогавлю. Навіть головний антагоніст і той цькує мені мозок. У мене з ним найбільше проблем, ми точно не створені один для одного. А нещодавно, я взагалі виявила, що забула про лінію маленької дівчинки, яка всім подобається та має не останню роль.

Короче, купа проблем, які мабуть не варто знати читачам. 

Тож запрошую до продовження. Буду вдячна всім за ваші вподобайки, відгуки та будь-яку підтримку! Саме це мене надихає, тобто ви, дякую ♡

Щоб відслідковувати новинки автора, тисніть «підписатися». 

Мур ฅ • ω • ฅ

vsijy6abiXm86UmTQZv22DXruUHXq-bc0ncbI7kYDGDrW4KPdaXlaIUYLKxDEDgfeM8r2ckgIoidQKqrVRNVqbYzTuqWnu27jpKMZpNYjb6kPFQr3D3bwDZOdt-vZbai2iTerM7kwmRLQWlIPJ_4D4M

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Моє робоче місце — там, де народжується пам'ять.
Челендж: Моє робоче місце — там, де народжується пам’ять Передусім хочу подякувати пані Єві Ромік за її мудрі поради та пану Сергію Ляховському за надихаючий допис у блозі: "Кожна історія — це внутрішній світ
Про плани ♥
Вітання найкращим у світі читачам! Ви можете спитати, чому саме зараз я вирішила поговорити про плани, а не в останні дні року. І я відповім, що мене тіпає від блогів про підсумки року. Підсумок один ­ — у країні досі
Як ти вмовила мене на цуценя?!)
Вітаю, любі Натхненники!!! Запрошую до зимово-різдвяного вайбу, фіктивних стосунків, справжнього ромкому та пристрасних цілунків) “Подвійні вершки” Уривок “НІЧ. Чую крізь сон, що щось шкрябається
Серце
Вразив блог про Маріуполь. особливо на фоні того, що друкує вітчизняна письменницька (тут треба лапки) спільнота і видає за шедевр і перли гумору. По-перше, якість там - не особо. По-друге, не смішно взагалі. Ну, най сміються.
Мій первісток.
Всі ми колись в ранньому дитинстві читали, або слухали від батьків різні казочки. Немає напевно жодної дорослої людини, або малої дитини, хто б не був знайомий з класичним колобком. Одного дня, за буденними справами, я від
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше