Вітаю, мої хороші!
Радо запрошую до історії, яка щодня оновлюється і завжди грає новими барвами.
Вже сьогодні та сама зустріч, яку ми всі так довго чекали.



Коротенький уривок

— Анно, Анно…

Ні це не могло бути правдою.

— Не піду з тобою, — сказала впевнено, — Забирайся!

— Я прийшов не для того, аби тебе забрати, — Адам брехав їй, а можливо і собі. Він стояв біля хвіртки ховаючись у сутінках від непроханих очей. Лише Анна могла розгледіти його дужий стан і красиве обличчя. Проте ці думки гнала від себе, бо яка з них користь? Який би викрадач не був гарним, він все ж той, хто хоче відібрати її свободу.

— Підійди, — попросив, проте дівчина дивилася на нього з острахом, тому зрозумів, що вона не стане наближатися близько до нього.

— Не бійся. Я не стану тебе забирати звідси. Тільки, якщо ти сама захочеш піти.

— Я не захочу, — швидко відповіла.

— Анно, — він важко видихнув, — Чи розумієш ти, для чого я взагалі викрав тебе із твого весілля?

— Для політичних ігор, аби я грала на стороні заходу.

— На стороні правди, — поправив.

Читати далі

То що ж буде далі? Буде чи не буде викрадати Адам благородну дочку Розумовських? Чи все ж дасть їй омріяну свободу?