-1 етап

Вітаю усіх!

Налаштовуючись на написання Фенікса, я умовно розділила книгу на певні етапи зі своїми злетами, падіннями та випробуваннями з якими довелося та ще доведеться зіткнутися моєму, як виявилося в процесі, улюбленому героєві. Спершу думала, що Алекса вже ніхто не перевершить, але цей… Словом, нарешті, я дійшла то того етапу, коли таємниці з минулого потроху почнуть відкриватися перед Грегом. Звісно, в когось могли й виникнути певні запитання стосовно таємниць, про які він дізнався колись в Марбельї… Вони важливі, але не ламатиму інтригу для чого саме і чому. Відповіді будуть вже з 26 розділу, з якого і розпочнеться новий етап. Звісно, дуже часто варто лиш бути уважним…

Для когось герой незрозумілий, загадковий, для декого навіть дивний чи таки дійсно божевільний… Але гадаю його сприйняття залежить саме від читача. Коли щось з його життя торкається тебе, то й все стає зрозумілим. Головний герой має мету, в яку вірить понад усе і задля якої ладен ризикнути своїм життям.

Навіть не знаю, чи варто спойлерити зміст подальших розділів) Але буде зустріч) Довгоочікувана, але й в чомусь тривожна… І знову ж, Грег повстане перед вибором та перед новими випробуваннями, які він зобов’язаний пройти…

Отже, трохи спойлерів майбутніх подій, якими хтось намагатиметься зламати Грега)) 

“Знав, що не варто було запивати ліки віскі, бо ж не малий, але дурень… Ліхтарі нічного міста засліплювали мене, хоча я контролював і себе, і швидкість автівки… Єдине, чим я не міг керувати у ту мить, так це мої очі, які побачили перед перехрестям дівчинку з зайцем, яких я ледь не збив. Різко натиснувши на гальма, я завернув кермо ліворуч, оминаючи перепону. Серце гупало, як в нажаханого зайця, бо мало не збив мою Емму. Вискочивши з авто, я озирнувся…

– Я поряд і ніколи не забувай про це. Лео, Маргарет… Всі ми – завжди з тобою, Грегу. Ти не божевільний, а просто втомився. Бо мало хто б пройшов через те що й ти, не зійшовши з розуму по-справжньому. Нехай тебе не лякає те, чого ти не розумієш. Просто рухайся далі та вір у свою мету. Довірся часу – він мудріший за нас...”

Його вірний захисник та рідні люди завжди будуть поряд… Можливо, але все може бути… Як і ті, хто дратуватиме головного героя лише своїм існуванням, а тепер ще й не тільки ним…

“Дратував цей павич своєю надмірністю, який всіляко затуляв від камер свою наречену. Дивно, що й від неї не відсудився всіма інстанціями. Відсьорбнувши ковток кави, я затамував подих, коли він підніс на камеру переплетені пальці.

– Що за?.. 

Розгублено я дивився на каблучку з дивовижним зеленим діамантом на тендітному пальці. Прокляття! Серце гупало дедалі сильніше, бо то був мій діамант!

– Цього вам вистачить, – самовдоволено пробасив Нельсон і лише потім на мить камера сфокусувалась на дівчині в блакитній сукні.

– Ні, ні, ні…”

Крапля меду в бочці з Греговим дьогтем))) 

Ну і як без чарівного копняка від Сема… Навряд хто з читачів чекав таких слів від цього стриманого персонажа. 

“ – Не змушуй мене жаліти про свій вибір, Грегу. Якщо ти не опануєш собою, то я вважатиму, що Теодор помилився у виборі сина.

– Тобто?! 

– Я все сказав, Грегу. Розумій, як хочеш. 

– Поясни.

– Ти паплюжиш справу всього життя не лише мою та свого батька, а й інших людей, яким потрібен сильний керівник, а не…

– Псих? Ну ж бо! Кажи! Все життя ти чекав саме цієї миті, щоб сказати мені це?”

Тож, сподіваюсь, зустрінемося з вами на сторінках Фенікса й слідкуватимемо за його спаленням та відродженням разом)))

Зовсім трохи нагадаю, що оновлення опівночі. 

Жанр книги: Детектив/Трилер, 18+. 

Дякую кожному, хто зі мною… Важко на словах описати наскільки підтримка читача неоціненна для автора. Миру та добра вам!