Чим я пишаюсь, від Ангеліни Александренко

Пишатись собою дуже важко, бо я людина самокритична.

Але я пишаюсь, тим що не кинула університет, хоча дуже хотілось.

Пишаюсь, що я вчусь переборювати свої страхи.

Пишаюсь знайомствами з гарними людьми.

Пишаюсь, що я протрималась в книжному клубі, та проводила спільні читання.

Пишаюсь тим, що люди надихаються моєю творчістю, і створюють своє.

Пишаюсь, що Некронеса була в топі цілий місяць.

Пишаюсь, що наважилась взяти участь в конкурсах.

Пишаюсь дописаними творами.

Пишаюсь своїми соц. мережами.

Пишаюсь, що я рекордсменка у двох категоріях.

Пишаюсь що увійшла в збірку "100 відтінків темряви" з топовими авторами, такими як Віталій Дуленко, Ігор Антонюк, Ігор Снятинчук, у яких є сольні опубліковані книги.

Пишаюсь, що читаю по 4 книжки в місяць, і майже  сотню вже маю на поличках.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Дякую, що поділилися!)

Показати 2 відповіді

Міланте Готем, ♥️

Класно написали! Дійсно, людина частіше звертає увагу на свої невдачі, світ навколо і пригнічує-пригнічує-пригнічує себе… а треба не забувати про краще, про старання, про те чим ми пишаємось в собі!
Дякую, Міланте, що поділились своїми радощами, досягненнями і здобутками

Показати 2 відповіді

Міланте Готем, ♥️

Інші блоги
Мене продав власний батько… І це стало початком..
А що, як твій власний батько... продав тебе? Не заради порятунку. Не через любов. А заради вигоди. Уявіть, що одного дня ви дізнаєтесь: ваше життя стало розмінною монетою. Людина, яка мала захищати, власноруч віддала вас
Як ви контактуєте?
Писати я почала років шість назад (були перерви, але то таке). За цей час я встигла посидіти на багатьох самиздав і фф платформах. Для мене письменництво це не тільки про історії, а й про спілкування. Буваєш зустрічаєш гарну
Кінець історії, книга закінчена
Історія волошкового поля закінчена! Тож давайте ще раз згадаємо як все було… Дякую за те що читаєте моїх книги, і всього вам найкращого) І до нових зустрічей!
Чому саме Едді Домбровскі став героєм моєї книги
Під час першого проходження Silent Hill 2 Едді Домбровскі легко недооцінити. На тлі Джеймса, Марії чи Анджели він здається дивним, незграбним і навіть трохи карикатурним. Повний хлопець, який постійно нервує, жартує невпопад
Просити? Це як? На череві перед нею повзати?
— Обернися і поїж! — командую їй. — Не збираюся їсти сире м’ясо! Його треба приготувати! — обурюється вона. — Навіщо готувати те, що й так смачне? — щиро дивуюся. — Воно — сире! —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше