Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті!

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

– Куди ти? – спитав Тайлер, коли дівчина вийшла до вітальні.

– Якщо я проведу ще бодай хвилину у домі, що просмердів цим клятим милом і постійною тривогою – просто збожеволію. Тут неподалік проходить вечірка. Хочу навідатись. Ти йдеш?

Він, звісно, може б і не йшов, якби дівчина обрала для вечірки іншу сукню. Ця була з корсетом, з-під якого визирали принадні вигини грудей і спідницею, що лягала до ніг красивими хвилями, відкриваючи стрункі ніжки, Тай відчув голод, який тамував досить довгий час.

– Що сталось? – її голос був ближче, вона стояла прямо за Тайлером.
– Йди, зараз почнеться гроза.
– Ну, я не з цукру, наче, – хмикнула Вів.
Пустився сильніший дощ. Сизий серпанок сповнював простір. Відгороджував їх, неначе стіною. Таю подобалось це відчуття. Він насолоджувався тим, як вода робить його одяг важчим, як краплі стікають розпашілим обличчям та шиєю, як збудження тліє, неначе застигаючи десь під шкірою.
– Та, що з тобою? – вона торкнулась його плеча, розвертаючи хлопця до себе.
Її волосся намокло і закрутилось довкола вологого обличчя. Дідько, через цей клятий дощ вона була ще більш привабливою. Хіба це можливо?
Збудження розгорілося з новою силою, прискорюючи його дихання, дратуючи.
Вона на мить опустила очі, він прослідкував за її поглядом. Біла футболка з принтом імперського шутрмовика із «Зоряних Війн» намокла і прилипла до його торсу, вимальовуючи вигини його м’язів. Вона спостерігала за цим довше, ніж мала. Довше, ніж Тай міг би витримати. Потім підвела очі, зустрівшись поглядом з ним і підійшла ближче. Хлопець затамував подих, відчуваючи, як все його тіло починає тремтіти. 
– Тобі холодно, – помітила вона. – Повертаймось.
– Це не від холоду, – прохрипів він.

Вів дивилась на нього ще певну мить,  а тоді наблизилась. Їх груди торкнулись, дихання було прискореним, Тай підняв на неї очі. Трясця, яка вона гарна, це було нестерпно. Її погляд, дотик, коротка відстань, ця клята сукня – все збуджувало його до нестями.  Вів  поклала руки на його щоки, наближаючи до себе і  поцілувала.
Дотик вологих від дощу губ сприймався гаряче, неначе обпікав його. Збудження починало становити серйозну проблему, позбавляючи Тайлера хоч якихось думок, крім, власне чіткої інструкції, як те збудження реалізувати і якнайшвидше.
Її кігтики торкнулись вигину його щелепи, опустившись на шию. Друга рука торкнулась потилиці, її пальці загубились у вологому волосі. Дощ невпинно лився, зрощуючи їх прохолодною вологою. Їх тіла зіткнулись, притиснувшись одне до одного так близько, що неприємно холодний одяг починав завдавати незручностей. 

Грюкнули ворота. Тайлер притиснув Вів спиною до металевих дверцят, не розриваючи поцілунку. Він цілував її жадібно, ніби намагаючись вивчити кожен міліметр її губ, запам’ятати смак і аромат, закарбувати в собі. За мить дощ став ще сильнішим, краплі здавались важкими, неначе били їх голови, обличчя та тіла. Розплющити очей при такому тиску було майже неможливо.

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️