"Подвійна помилка" - історія завершена!

Любі читачі!

Поставлена остання крапка в романі “Подвійна помилка”. За кілька днів я подам його на продаж. Отже, встигайте дочитати книгу до того, як вона стане платною.

9kQLO0kLAGisZ2Rj7UHy5pyI6qh6YgIWIriRg0bcKulGWGR7xEjjGhUnO608M2AUxeau2L5ihQGxQ9VzLxKenry90uuNbtfBYnfKP3yRp45jHBFsRqzW6ap-75LuaWnaul9lB39q2lb6OgRiZYOxq1U

 

Чужі діти коханої колись давно жінки стоять на порозі моєї квартири та просять про допомогу. Більшу насмішку долі уявити собі важко. 

Не хочу впускати їх у дім, не хочу допомагати їм. Мрію забути їхню матір як страшний сон, бо вже відчуваю, як мій світ тріщить по швах і починає перевертатися. Але замість того, щоб зачинити перед ними двері, запрошую увійти. 

– Ви… близнюки?

– Двійнята, – жваво відповідає хлопчик. 

– Що мама про мене говорила? Чому сказала дзвонити саме мені?

– Мама вже майже не могла розмовляти. Вона дала візитку і сказала, що ви нам допоможете. А тепер вона не бере слухавки. Ви ж не проженете нас? – чорні очі дивляться на мене з благанням. 

– Поверни мені, будь ласка, дітей! – плачу в трубку. 

Почуваюся жалюгідною, приниженою і, як ніколи, вразливою. 

У мене немає аргументів, щоб сперечатися з ним. Немає грошей на квиток до столиці. За тиждень не буде квартири. Але як я без моїх кровиночок?

– Ні, Ліно. Дітям потрібні нормальні умови життя, нормальна їжа й повноцінні заняття. Їм потрібне нормальне оточення. Що із цього здатна їм дати ти з твоїм способом життя?

– Дітям потрібна мати, їм потрібна моя любов! Навіщо вони тобі? Де ти був усі ці роки? Вони не були потрібні тобі тоді й не потрібні зараз! Адже ти віддав їх своїй бабусі, щоб не возитися з ними!

– Ти отримаєш можливість бачитися з дітьми за однієї умови, – байдужим голосом вщент розбиває мої емоції. 


 

Публікація роману “Донька заклятого ворога” також добігає кінця. Залишилося зовсім трохи. Зверніть, будь ласка, увагу, що після завершення вартість книги значно зросте. 

TyDp8VRcrOlV6dwedy1FOJuhT2MZYK4fgnijHs9oUrMGLiwDPKIOSpy9vs_Ldd2p9TM7peaDOLxQ_J2QBmSipWUwvWV0G8GeVx4PONgfM4tlOlTMbQhc3OZu3eL2KLK5ZU1Kw-KuDzz_OaolyBnyM2w

 

Днями почнеться публікація нового роману. Щоб не пропустити, підпишіться, будь ласка, на мою сторінку і слідкуйте за новинами.

 

Дозволь тебе повернути WCop-Itw

Впусти мене в серце  slYqax1c   -uJov7XQ

Донька заклятого ворога gQHsSXw0

 

7 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Вітаю із завершенням!

avatar
Тетяна Маркова
11.07.2023, 18:36:01

Вітаю з завершенням!Легкого пера Вам та невичерпного натхнення Вам та Вашому Музу!
Дякую за промо)

avatar
Валя Головатюк
11.07.2023, 18:30:14

Вітаю із завершенням чудової книги. Натхнення Вам написати ще багато цікавих книг. Дякую за промик. Мирного неба над головою всім.

avatar
Светлана
11.07.2023, 18:26:12

Вітаю з завершенням історії. Дякую, за можливість дочитати книгу безкоштовно!
Пішла дочитувати.

avatar
Ivanna Pingas
11.07.2023, 18:09:58

І знову на доньку не встигла((
Дякую

avatar
Юля
11.07.2023, 18:07:30

Вітаю з фіналом! Книга супер!
Дякую за промо встигла взяти)

avatar
Єва Райн
11.07.2023, 18:05:17

Вітаю з фіналом!

Інші блоги
Взаємна підписка.
Щоб давати рекомендації, потрібно 100 підписників. У мене — 70, тому пропоную взаємну підписку. Зі свого боку обіцяю коментувати тільки коректно й з повагою. І хто знає — можливо, ми надихнемо один одного на ідеї.
Зима, яка не хотіла свята
Запрошую вас у Люмерін – місто магічних істот, де світло ніколи не з’являється випадково. Тут зима тримає рівновагу, свято може запізнитися, а дракон мовчить довше, ніж дозволяє нетерплячість світу. Ця історія починається
Ого! Воно таке гаряче, що вже майже...✨✨✨
Нарешті наступна глава побачила світ. Вона чуттєва й палка, навіть не знаю, що б вам тут зацитувати. Ну хіба що зовсім трохи... — Ти прекрасна. Я в житті не зустрічав нікого красивішого, — Анарей знову ковтнув
Підготовка до весілля
Я готую своїх персонажів до весілля й просто не можу не похвалитися, яка краса в мене вийшла))) Виглядають як справді щасливі молодята… але ж ми з вами знаємо правду))
❄️ Романтична зимова прогулянка ❄️❤️
Джой розсміявся ще сильніше, легко підстрибнув, смикнув за гілку, і м’який холодний сніжок обсипався, прикрашаючи їхні голови. Доджин обтрусився й вражено уставився на тренера. Той поводився як дитина. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше