І ще трохи дивовиж "Відьми та Декана"

Привіт, любі мої!

Сьогодні виклала завершення 32 розділу міськ-фе "Відьма та Декан". Для тих, то ще не читав — ні, це не академка :) 

На знак подяки моїм прекрасним читачам, які терплять вимушені паузи в продах і щоразу надихають своїми коментарями, розповім вам про реальні дивовижі, які в моїй уяві сплітаються з магією. 

Книга залементувала так, що Стах мимоволі закрила вуха руками, та як тільки покров упав, звук перейшов у нестерпний вереск і стих. Декан підняв фоліант, ретельно загорнув й кинув на стіл.

— А що, так можна було? — машинально поцікавилася Ольга. Мабуть, спрацювала захисна реакція організму на все божевільніші події дня. 

— Ненадовго, — буркнув Ван Раппард, дістаючи з шафи піджак.

— А…

— Одіяння кавалера Ордена золотого Руна, вишите в батавському монастирі в п'ятнадцятому столітті. Старіше за книгу й досить намолене, щоб заткнути її на деякий час. 

Якщо ви колись потрапите у Відень, неодмінно зазирніть у Імператорську скарбницю. Це не просто колекція коштовностей, а дійсно унікальне зібрання дивовижних витворів.

Тисячолітня корона Священної Римської Імперії, піввікова корона Австрійської імперії, вишукані релікварії і дароносиці неймовірні, але  то — лише квіточки.

Що ви скажете, побачивши "дві невід’ємні реліквії Австрійського дому"?  Гарантую, затамуєте подих!

Перша реліквія — ріг єдинорога. Що значить, єдинороги не існують? В нашу Каліюгу, може, й не існують, бо й людське серце не витримає на все це дивитися, а що вже казати про вразливе створіння. А от в часи Священної Римської імперії просто табунами паслися. Оті гобелени з незайманими дамами, які вкоськали єдинорога, по-вашому, з кого малювали? Авжеж, з натури. Тож якась з дам виявилася підступною і підставила нещасну тваринку, вивела просто на мисливців. Єдинорогів багато, а реліквія лише одна, у австрійців.

Насправді це ріг нарвала. Але затяті патріоти стверджують, що нарвали є прямими потомками єдинорогів. Інакше зачим їм таке одоробло відрощувати?

А друга реліквія — ви сіли? Точно сіли? Так ось, це — Святий Грааль!

Чаша, вирізана з цільного агата, йомвірно, була створена для двору візантійського імператора Костянтина на початку 4 століття і потрапила до Західної Європи після падіння Константинополя в 13 столітті. Якщо подивитися на неї в правильному світлі, іноді можна побачити літери «XRISTO». Цей природний результат малюнку прожилок в агаті і вважається доказом того, що це та сама чаша, з якої Іісус пив під час Тайної вечері, і в яку потім зібрали його кров.

Але на мене особисто чи не найбільше враження справили розкішно й майстерно вишиті золотом та сріблом шати, особливо одіяння кавалерів Ордена золотого Руна. Це неймовірний, унікальний витвір людських рук. 

Створили це диво на початку 15 століття в Південних Нідерландах. На звороті ризи Діви Марії зображена Матір Божа, а орфреї прикрашені вишитими зображеннями апостолів і пророків. 

Кожне з цих зображень можна роздивлятися годинами. Вони портретні. Впевнена, що протоитпами невідомим майстрам служили реальні люди.

В мене в голові не вкладається, скільки фантазії, натхнення, зусиль, копіткої праці пішло на те, щоб створити ось це диво. І, чесно, мені здається, таке чудесне творіння дісно здатне хоч ненадовго втишити будь-якого демона.

Читати "Відьму та Декана" 

Підписатися на автора