Таверна була невеликою, але столи розміщувалися досить щільно один до одного, і від цього здавалося, що тут є не менше двох гарнізонів солдатів. Командування дозволило воїнам, що вижили в Мірейському лісі, відпочити з кухолем елю або пива, і загальним рішенням було відзначити перемогу в місцевій таверні. Половина з них була з пораненнями, хтось дошкандибав сюди на милицях, комусь допомогли дістатися – згадати бойових друзів у загальному колі хотіли всі. Раптом один із солдатів підвівся з-за столу, голосно відкашлявся і затяг стару похідну пісню:

«В шинку танцюють на столах, тут ллється ель, тут буревій!

Солдатська доля в нас проста – сьогодні п'єм, а завтра в бій!

Не знаєш, брате, що несе день завтрашній в руки тобі!

Життя і смерть танцюють в полі… Солдате, пий поки живий!»

Потім спритно застрибнув на стіл під загальне улюлюкання і продовжив співати, розмахуючи невеликим ковшем, мабуть кухолів на всіх не вистачило. Інші підхопили його, і таверна наповнилася безліччю голосів:

«Ну-у-у, а поки-и-и ціла голова на плечі,

Трощі столи, ламай столи! На мить забудем про мечі!

На мить забудем про війну, сьогодні п’єм солодкий ель,

Ламай столи! Трощі столи! Святкуємо останній день!

День пам'яті солдатів, день пам'яті всіх тих,

Хто поліг кістками, свій ель пролий за них!

Наповни кухоль до країв, друзяк всіх пом'яни,

З небес все видно їм завжди - трощі столи, ламай столи!

- Вип'ємо за тих, кого вже немає з нами! - голосно сказав командир Хайдар, вставши з-за столу, потім високо підняв свій кухоль з елем і обвів навколишніх поглядом.

- За братів, які пали, боронячи свою батьківщину! За синів Долини Сонця! – підняв і свій кухоль Тагір.

- За наших братів! За Долину Сонця! - пролунало одночасно декілька голосів, і на мить у таверні стало тихо. Практично кожен із присутніх когось втратив у цій війні і зараз в думках намагався перерахувати всі імена загиблих, щоб нікого не забути... ("Долина Сонця: затемнення", уривок глави 28. Бранець.)