Вітаю друзі!

Вже тривалий час виношую ідею написати книгу у жанрі космічної фантастики.

Пару розділів я вже раніше на Букнет навіть публікувала, але далі щось пішло не так))

Загалом, хочу повернутися до цієї книги.

Чекаю на ваші відгуки чи бажаєте ви читати цей жанр, чи готові до нерегулярних оновленнь - пару разів на тиждень поки що?

Одразу після завершення "Душі" вийде ще один роман по світу Котіарн, а ця книга могла б публікуватися паралельно))

Невеликий уривок із фантастичного роману "Новорічний круїз"

Напередодні Нового 2075 Року наша команда вирушала у новий розвідувальний круїз на невелику нещодавно відкриту планету Альбрус, названою так за білосніжні гірські вершини. Планета претендувала на статус гірськолижного курорту міжгалактичного масштабу. Майже цілий рік тут лежав сніг, у той час як на Землі через зміну клімату та глобальне потепління сніг став зовсім рідкісним явищем. Навіть у північних країнах люди могли насолоджуватися катанням на лижах та санчатах протягом одного-максимом двох місяців.  Та навіть там температура повітря зрідка опускалися нижче мінус п’яти за Цельсієм.

На території нашої країни, України, клімат змінився на середземноморський. Майже увесь рік тут було тепло, ми мали змогу купатися в морі, а про зимові чоботи знали лише з розповідань бабусь з дідусями, які ще мали змогу насолоджуватися сніжними зимами на початку двадцять першого сторіччя.

Льоди Арктики та Антарктики танули з шаленою швидкістю, викликаючи повені та дощі, багато селищ просто пішло під воду. Гинули люди, тварини, знищувалася фауна.

У той час коли одні регіони затоплювало, в інших люди потерпали від нещадної спеки та лісних пожеж, пересихали річки та озера, деякі, колись зелені, місцини взагалі перетворилися на чорні від попелу пустелі. Землетруси, цунамі, виверження вулканів теж викликали багато руйнацій, знищувались ціли поселення та міста.
Планета змінювалася швидше, ніж ми могли собі уявити, ніж передрікали вчені.  Багато хто вимушено покидав рідні домівки у пошуках більш сприятливих умов проживання. І вже не тільки у рамках нашої рідної планети.

Ще років п’ятдесят-шістдесят тому про космічні подорожі писали лише в книжках, а з екранів телевізорів розповідали про запуски супутників на Марс та інші планети, а сьогодні такі подорожі стали доступні всім.

Перші такі круїзи звичайно ж були страшенно дорогі: дозволити їх собі могли лише мільйонери. Вони ж стали першими власниками круїзних космолайнерів, а також інопланетних готелів, ресторанів, парків розваг, тощо.

Рейси на Марс та Венеру стали вже регулярними. Величезні сріблясті космолайнери відлітали у круїзи щотижня зі столичних космодромів всього світу. Рейси до невеликих та найближчих зірок взагалі відбувалися щодня, а то й по декілька рейсів на день. Це стало так само повсякденно, як колись злітати у відпуску до Туреччини.

Вчені та космічні мандрівники старанно шукали інші планети та світи для життя й відпочинку. До речі, мрія всього людства – знайти інопланетних істот, схожих на нас, все ж таки здійснилася.

На Альбрусі жили розумні створіння. Зовні вони чимось  були схожі на нас. Проте їхня шкіра мала сріблястий відтинок. Вони були більш високими та стрункими, мали біляве, немов сніг, довге волосся, великі очі, переважно фіалкового кольору. Вони називали себе реєрі. А свою планету Етел’яр.

Наші вчені розробили програму для перекладу їхньої мови на українську та англійську.

Головна місія нашої поїздки була якраз дипломатичною – встановлення добросусідських відносин та будівництво гірськолижного курорту – Альбрусу.

Крім того, наша команда мала протестувати новенький космічний лайнер, тож наш політ мав відбуватися з центрального космопорту Київа за всіма правилам та стандартам. Я знала, що окрім мене та старшого механіка Сержіо, з нами мали летіти ще десять вчених з різних країн світу, зокрема Америки та Японії.

Я прибула на реєстрацію в космопорт «Бориспіль-К» за годину до рейсу. Будівля - величезна споруда у формі куба зі смарагдового скла.  Фасад вже було прикрашено золотистими та срібними вогниками, адже скоро Різдво та Новий Рік.

Я увійшла всередину скляної будівлі, підійшла до вільного терміналу реєстрації, просканувала свій ай-ді браслет, який носила з раннього дитинства. Браслет мав багато функцій, окрім ай-ді даних власника, він фактично замінив собою смартфони та смарт-годинники. Тут була можливість приймати дзвінки, спілкуватися в менеджері, соцмережах за допомогою голограм-зображень, які окрім власника нікому не було видно.

На екрані терміналу одразу ж з’явилося привітання:

- Христина Мірко, вітаємо в космопорті! Для проходження реєстрації натисніть «Вперед».

Чекаю на ваші відгуки!