Арма. З чого все почалося...

Все бере свій початок від Джерела. Цей світ був зароджений з порожнечі, за допомогою найсильнішої та найчистішої магії. Боги, люди, міфічні істоти, континент і води, що омивають його. Ніхто не знає початкової історії будови світу. Ніхто не знає правди і навряд чи колись її знайде.

Першими, хто мали здатність відчувати магію, були боги та дракони. Вони тисячоліттями вдосконалювали свої здібності, не бажаючи ні з ким ділитися знаннями та секретами. Це могло продовжуватися і донині, але вищі створіння завжди мали особливий інтерес до простих смертних. Вони довгий час спостерігали за тим, як люди помирають від невиліковних хвороб, як воюють між собою; їхня винахідливість і допитливість у багатьох речах дивувала богів. Велика трійця, Деус, Діаболус і Аніма, вирішили поділитися своїми знаннями з жителями континенту і, водночас, вгамувати власний інтерес.

Люди дуже швидко навчалися та пристосовувалися до всього нового. Для них зв'язок з магією став чимось на кшталт шкідливої звички, від якої неможливо було відмовитися. З магією вони могли робити речі, на які пішли б десятки, сотні років. Для них стало можливим те, що здавалося нереальним. Смертні присвячували свої життя, щоб піднятися на щабель вище і бути ближчими до богів. І певною мірою це відіграло свою роль.

Напівбог-дракон Кардахім залишив в історії Арми найглибші та найболючіші шрами і ледь не знищив світ, який так довго і ретельно створювали всі його жителі. Ховаючись під личиною людини, ця могутня істота розв'язала кровопролитну війну, заручившись підтримкою пригноблених людьми та богами драконів. Тисячі вогнедишних створінь ополчилися проти всіх, спопеляючи все на своєму шляху. Кардахім жадав лише одного – знищень.

І ось, у час руїни і полум'я, боги об'єдналися з тими, кому подарували можливість чаклувати. Війна тривала роками і довгий час було незрозуміло, хто здобуде в ній перемогу. Коли ж настав переломний момент, армії драконів довелося відступити до регіону Некрос та оборонятися.

Колись, ця територія була справжнісіньким райським куточком. Видів  і пейзажів, які там були, досі ніхто не бачив. Але коли битва перенеслася до Некросу, все живе в ньому померло. Земля вкрилася попелом, увібрала кров вищих створінь і досі зберігає кістки воїнів і істот.

Кардахім засів у замку на краю континенту і оборонявся. Його вірні підлеглі, дракони, падали один за одним, лягали кістками, захищаючи повелителя. І коли їх залишилося зовсім мало, вони втекли; кинули винуватця війни напризволяще, доживаючи залишки років далеко від людей. Саме з того моменту, як загинув Кардахім, у світі офіційно почалося літочислення.

Минуло тисяча років. В Армі сталося ще чимало війн, але жодна з них не була такою жорстокою та затяжною, як та. З кожним новим поколінням подробиці цієї легендарної боротьби за свободу і світ почали забуватися. Але, як показує практика, ніхто не вчиться на помилках минулого.