Візуалізація до "Хижого серця"

 Вузьке листя ковзнуло щокою, наче пальці. Прохолодна вода хлюпнула під ногами, розбіглася легкими хвильками. Гілля наді мною ледь гойднулось і втопило тихе зітхання у шелесті.

- А хочеш, я тобі скажу?- прошепотіло над головою. На похилому стовбурі вмостилась русалка, сховавшись серед віт. Звісила голову униз, переплівши свої коси з вербовим листям. Сонячні промені легенько блукали блідою щокою, плутались у довгих косах. – І плати за то не попрошу…

- А що попросиш?- спитав, прислухаючись, чи не чути її подружок поруч.

- Нічого не попрошу, так скажу, - засміялась лукаво. - Якщо поцілуєш. То як?

- Чекай, скупатися хочу. Постережеш одяг?

Зеленокоса нежить тихо засміялась. Я скинув сорочку і штани, понадіявшись на Марічку. Та й ладанка мала б відлякати від того, щоб красти речі.

Ввійшов у прохолодну воду, пірнув з головою, вимиваючи гнилий дух, що міцно вчепився у волосся, шкіру.

Читати тут