Вітаю, мої любі!!!

Запрошую вас до роману, "Крила рудого янгола". На вас чекає романтична історія.

Перші почуття;

Розлука;

Зустріч через роки.

Продовження тут

Уривок.

— Ви дуже поспішаєте? — Зірвано поцікавився Бойко.

Анастасія хотіла позбутися компанії цього чоловіка. Скидалося на те, що він не дуже поспішав її відпускати.

— Трохи. — Обманула.

— Валеріє, я дуже вас прошу залиштеся ще хоч на трохи та дочекайтеся мене. — Наполегливо просив чоловік.

— Навіщо? — Напружено поцікавилася жінка. Все це їй не дуже подобалося.

— Нам потрібно дещо обговорити. — Впевнено заявив чоловік.

Таке прохання спантеличило жінку цілком. Не зовсім розуміла його, тому лиш відмахнулася.

— Андрію Євгеновичу, пильнуйте доньку. Зараз головне її здоров’я, а все інше... — Не важливе та не суттєве. — Приборкувала у собі шалене хвилювання.

Вона в котре мала рацію, але не хотів відпускати її, і край.

— Залиште свій номер телефону. — Наполегливо попросив.

— Для чого, Андрію Євгеновичу? Я ж завтра приїду. — Дратувалася жінка. — Я пообіцяла вашій доньці, і я приїду.

Андрій зітхнув. Вона вперто не хотіла йти на контакт й втікала від нього. Частково розумів її, та впертість жінки дратувала.

Повисла важка пауза. Анастасія розуміла йому потрібно йти, а він стояв такий розгублений втомлений, стривожений та стурбований. Стало жаль його. Таки продиктувала свій номер телефону.

Чоловік поспіхом зберіг його на свій дорогущий телефон, та з вдячністю глянув на жінку.

— Дякую! Перепрошую та мені пора йти. Чекатиму на вас завтра. До зустрічі. — В голосі чоловіка добре чулося щось схоже, чи то на розчарування, чи то на жаль.

Анастасія списала це на те, що їй це здалося, адже практично не спала в ночі.

— До зустрічі, — тихо повторила.

Повернувшись подалася до запасного виходу по дорозі набрала Маргариту. Яка повідомила, що до десяти хвилин приїде за нею. Не залишалося нічого іншого як чекати.

Мирного всім неба!!! Бережіть себе та рідних.❤️