Вперше. Це слово володіє якимось особливим магнетизмом. Перша любов. Перше слово. Перша книга.

Шепіт вітру  - моя перша серйозна історія. У ній вкладено все, що містить слово "вперше". Тендітність. Трепет. Ніжність. Емоції на вістрі.  Невпевненість. Помилка. Сльози. Біль. Підйом. Гострота. Вірність. Зрада. 

Читай безкоштовно, поки є така можливість ♥️

Шепіт вітру

Він і Вона. Інь та Янь. День і Ніч. Початок і Кінець. Завжди і Ніколи... Такі різні... Такі далекі... Як два полюси. Однак нерозривно йдуть рука об руку. Два світи між якими одвічна боротьба і які не можуть існувати один без одного... Любов і ненависть... Одне дає життя, інше бажає смерті... Чи може перше перерости в друге? І навпаки? Чоловік і жінка споконвіку створені один для одного. Так чому двоє сучасних розумних людей не можуть бути разом? Що їм заважає? Соціальна нерівність, комплекси, недосказаність, заздрісні вороги? А може справа у гордині? Адже це один з найважчих і підступних гріхів? Як їм не втратити одне одного в цьому скаженому світі, зберігши найцінніше - кохання? І чи завжди мета, навіть найблагородніша, виправдовує засоби?

Шепіт вітру 2 або ти для мене більше ніхто

Всі знають поговірку "Хто минуле згадає, тому око геть". Однак мало хто знає продовження "а хто забуде, тому обидва". Кажуть минуле в минулому і не варто його ворушити. А що робити, коли воно само тебе наздоганяє. Хапає за руки, ставить підніжки... Заставляє знову і знову повертатися туди... Назад... Де було так солодко і так гірко. Де щастя заливало з головою, а біль рвала на шматки...

- Я - Катерина Ясиновська. І я його більше не люблю. Я залишила його в минулому. Тільки він здається цього розуміти не хоче.

- Я - Ігор Мороз. І я теж її більше не люблю. А ще знаю, що ми обидва щойно сказали неправду.