Додано
13.06.23 20:37:02
Важливі новини автора!
Тепле "Привіт" усім моїм читачам, підписникам, упевненим фанатам і насупленим людям, які взагалі не розуміють, чому бачать сповіщення про цей блог)
Повідомляю головну новину цього червня: у моєму профілі стартувала нова книжка під назвою "Тато для Мишеняти". Історія в дусі "Я візьму тебе на руки" - обидві книжки входять до циклу "Надійні чоловіки (читаються окремо)" та несуть заряд позитиву, порцію розслаблення від повсякденної сірості, жорстокості, брутальності та й узагалі негативу загалом. Тут вам раді, а герої якщо й плачуть, то від позитивних емоцій. Гадали, так уже не буває? Хай там як - відкрийте першу сторінку мого нового роману і пориньте у світ романтики, дорослих стосунків, адекватної поведінки чоловіків і милих зворушливих діалогів між героями.
(тиснемо на обкладинку)
Тут вам і дівчинка-недоторка Мишеня. І хазяйновита мама Ліля, готова причарувати чоловіка смачним обідом нашвидкуруч. І весела собака Маргоша, яка прагне з'їсти шматочок яловичини з хазяйського столу. І, звісно ж, винуватець торжества - нормальний, пристойний, романтичний і такий галантний чоловік на ім'я Богдан. Він і за словом у кишеню не лізе. Та й гроші в нього на картці - достатньо телефон прикласти до терміналу на касі. Словом, мужик він що треба. Та ще й розлучений. Не знаю, що там собі думала його колишня, але я б такого хлопця точно не проґавила: красивий, вірний, серйозний, прагматичний, ладнає з дітьми, любить тварин і не жадібний. А який він має вигляд у діловому приталеному костюмі...
Словом, усіх запрошую до прочитання нової книжки. Тим, хто вже в темі - низький уклін. Я дуже вдячна читачам, які стежать за розвитком сюжету. І особливо вдячна активним друзям, які залишають коментарі. Ви просто НАЙКРАЩІ!
Користуючись нагодою, хочу поділитися планами. Нова книжка публікуватиметься частинами щодня без вихідних і тд. Це новий повнорозмірний проєкт, у який вкладено душу, потяг до сім'ї, кохання, романтики і простих життєвих радощів. Додавайте в бібліотеки - і ми зустрічатимемось на сторінках книжки щоранку без перерв на суботу та неділю. Щодня - нова прода. І нові усмішки від того, що відбувається в книжці.
Трохи згодом поділюся візуалом і детальним описом героїв. Почнемо ми, мабуть, із чоловіка. З Богдана. Стриманого, але впевненого в собі директора приватної клініки, який вирішив допомогти молодій мамі з донькою і відвіз їх у загадкову Демидівку - місце, де мрії стають реальністю. Достатньо трохи попрацювати мотокосою й очистити ділянку від бур'янів, старих пнів і сміття. Читайте роман - стежте за тим, як особисте життя Лілії змінюється разом із занедбаним будинком, отриманим у спадок від бабусі.
— Як тебе звати, сонечко? — запитав Богдан у моєї доньки. — Ховаєшся за маму, наче мишеня. Що там у тебе в руках?
— Це Бася. Вона нявкає і хоче їсти. А в мами немає грошей. Бо тато нас кинув і залишив без копійки.
— Машо — тсс...
Я лаяла дитину, хоча так і є — після розлучення я на бобах. Ще й збираюся жити в занедбаній хаті, яку отримала у спадок від бабусі.
— Отже, ми сусіди, — усміхнувся він і зненацька запропонував: — Давайте, я допоможу з ремонтом. А наразі поживете в мене. Я виділю вам гостьову спальню. Познайомлю з Марго.
— Це ваша дружина? — припустила я.
Але Богдан відмахнувся.
— Та ні — пітбуль. Моя собака.
— Вона кусається? — злякалася донька.
І він погладив Машу по голові, щоб заспокоїти:
— Я скажу їй, що ви друзі.
— Навіть Бася?
— Навіть Бася.
ЧИТАТИ БІЛЬШЕ...
Альбіна Яблонська
2146
відслідковують
Інші блоги
Вітаю! Я рада представити іще одну новинку Пристрасть червоної троянди. Книга не братиме участі в конкурсі. Із моїх особистих міркувань. Хоча спочатку планувала. Анотація: Десять років тому моє життя було зруйноване.
Надіюсь, ваш день почався з усмішки. Бажаю вам чудової неділі: спокою, тепла та маленьких радощів, які заряджають енергією та натхненням♥️ ✨А зараз трішки новин від мене для вас!✨ Сьогодні о 18:00 буде оновлення ✨«Серце
Вітаю, любі друзі. Завтра о 20:00 вас чекає продовження історії Сергія, а саме - як сформувався його план. Невеличкий спойлер З кожним абзацом у ньому наростав глухий, пульсуючий гнів. Стільки пафосу і така дурна умова
Писати цю книгу було водночас і легко, і непросто. Бували дні, коли я не могла зупинитись.
Слова йшли швидше за думки, а я ледь встигала друкувати й ловила себе на думці:
невже так можна писати, без пауз? А потім були
Відчиняю й вже збираюсь вибратися з салону, як мало не врізаюся в Діна. — Куди ти так спішиш, мала? — нахабно запитує він. — Кудись подалі від тебе, — пирхаю й змірюю хлопця гнівним поглядом. — Пропусти. —


2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиО так! Історія легка) ніжна)
Reader Lana, Наче пана-кота з соковитими ягодами та цукровою пудрою)
Добра,цікава , сповнена теплоти, доброти,а попереду впевнена,що і кохання історія
Натхнення Вам та легкого пера)
Тетяна Маркова, Дякую) Дуже вдячна))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати