Знаєте, скільки живу (дещо не в ладу із собою, але як є), то усвідомлюю лише одне: я буду писати і далі, що би не траплялось у моєму житті та цьому божевільному світі. Якось так склалося історично, що тягне мене не тільки на прозу, а й на поезію також... І чомусь так важливо стало прочитання написаних рядків, знаходження для них читачів... 

Нащо я викладаю вірші? Коли їх читають, я відчуваю підтримку. Я відчуваю, що не сама. Коли вони надихають, або торкають когось, я відчуваю, що гідна називати себе авторкою та поетесою відповідно. Мої читачі на Букнеті вже мали змогу ознайомитися із зібркою "Руїни", але, як я і писала, зібрка скінчилася, а вірші — ні. Вони поряд зі мною до кінця... Тож радо презентаю вам мою нову поетичну збірку "По вишневому склу". 

 Вірші про кохання, щастя та біль, втому, спогади, війну, життя та смерть... Щось, породжено душою та серцем маленького вишневого маніяка...

За обкладинку дякую чарівній Юлії Богуті ♥

Буду рада, якщо підтримаєте збірку зірочками та коментарями!