Хоу-хей! На зв'язку новий розді "Вишневого відблиску місяця"! Нові інтриги, стеження, пастки і питання, які знову треба буде вирішити нашій головній героїні! На вас чекає містика, романтика та ніжність, зіткана із вишневих фарб... Чекали?

— Перед народженням кожному з нас залишають мітку на зап'ясті, пов'язуючи з іншою міткою невидимою ниткою. Це може бути ім'я чи ініціали, чи якийсь інший розпізнавальний знак, проте його неможливо побачити, адже ця мітка не на руці, а на серці… — вона провела по моєму зап'ястю, провела кінчиками довгих пальців, наче електричним струмом.

— Так, але…

— Але ж ти побачила? — вона обережно підняла ліву брову.

— Так. — видихнула я.

— І що там було написано? — вона спитала зовсім тихо, а тим часом під її пальцями тремтіння змінилося онімінням, а серце мало не зупинилося.

— Дві літери. Дві вишневі літери. — від надлишку почуттів усередині та крижаного спокою зовні хотілося плакати.

— І що то за літери? — ніколи мені ще не доводилося бачити її настільки напруженою.

— Я боюся помилитися, назвавши їх Вам… — здається, ще трохи і я знову знепритомнію, — Я боюся, а раптом це виявиться збігом? А раптом це виявитеся не Ви?