Напевно, про цю книгу, як і про її героїв, я могла б говорити без кінця:)) Проте сьогодні лиш пропоную знижку 15%. Гадаю, ви цього чекали, як і я:)) 

Традиційний уривок із сьогоднішньої глави:

"Чим зайнята завтра ввечері?" — написав мені він, додавши купу емоджі.

Хотілося написати щось на кшталт "Збираюся кохатися зі своїм нареченим аж до ранку", але вистачило й звичайного:

"Поїду до Ярослава. Приєднаєшся?"

Сподівалася, що він відчепиться кінець кінцем, дасть мені спокій. Принаймні, я б на його місці саме так і вчинила. 

"Зйомки подкасту перенесли на восьму вечора. Мені шкода… (ні)"

Цілий рядок смайликів, що плачуть від сміху, ще більше мене роздратували. Я просто вимкнула телефон та погрузилася в навчання з головою, увімкнувши його перед тим, як лягти спати — о четвертій ранку. Ніякі повідомлення не читала, вирішивши зробити це на свіжу голову.

Мій улюблений уривок:

— Тобі здалося, — усміхнулася йому, — це все, що ти хотів сказати? Бо я планую йти додому, спати пора.

— Додому? — він знову став тим безтурботним гульвісою і за мить безцеремонно влігся на диван, закинувши ноги на бильце, а свій патлатий чавунок — на мої коліна. — Але ми ще навіть не зіграли у більярд на бажання!

— Панченко! — від його хамства я підняла руки, не знаючи куди їх тепер притулити. — Геть знахабнів!

Мала нестримне бажання ляснути цього чортяку по пиці, але скидати його зі своїх ніг — ні… І це змушувало моє серце битися частіше…

— Тільки не кажи, що тобі не подобається, Кітті, — широченна задоволена усмішка розповзлася на його обличчі і я таки не стрималася — обхопила його шию та легенько стиснула. Чорний манікюр впився в смагляву шкіру і в очах брюнета блиснуло щось хиже. Я відчувала  під великим пальцем його пульс і він був таким же неспокійним, як і мій.

— Я — Катя, — старалася вкласти в ці слова погрозу, але, мабуть, в мене нічого не вийшло, бо Панченко лише ще більше заусміхався, продовжуючи дивитись мені в очі. 

Несподівано він підвівся надто різко, обпираючись на лікті, й залишив на моїх губах легкий поцілунок. Його губи віддавали м'ятою та апельсином, і лиш зовсім трішки відчувався алкоголь. 

Давно я не почувалася такою збентеженою, спантеличеною, що навіть поворухнутися не могла. Мені сподобався цей несподіваний поцілунок, але визнавати це навіть собі я просто не могла. 

Майже одразу він ліг назад на мої ноги, задоволеного усміхаючись. Тільки тоді я зрозуміла, що моя рука досі лежить на його шиї, щоправда, не стискає горло, а просто обережно торкається розпаленої шкіри.

— Не дивись так на мене, Панченко…

— Це як?

— Так, ніби між нами може щось бути.

І спойлер☺️☺️☺️

Також хочу порадити вам книжечки моїх колег, які ви сьогодні можете придбати зі знижкою:

"Троє в будинку, не рахуючи дитини" Мар'яни Долі та Холод Влади

"Віра у твоє кохання" Юлії Міхаліної

Гарного всім настрою та приємного дня!❤️