Доброго вечора!

Я вже на фінішній прямій із "Зібраними уламками", залишилося зовсім небагато розділів до кінця. Тому зараз я активно оновлюю книгу. Сьогодні вранці вже було оновлення. Невеличка цитата з нього.

— Ти так багато в чому мені її нагадуєш, а цілуєшся зовсім інакше, — Ліам якось швидко відсторонився від мене. — Коли ти на відстані, то хочу до тебе доторкнутися, хочу забути і уявляти, що Камілла знову тут. Але тільки-но я тебе цілую, тільки обіймаю — ілюзія спадає. Ти — не вона.

— Тоді може нам не варто?..

Але о 22:00 буде ще один розділ. На мене найшло таке натхнення, пишу всю ніч, не можу зупинитися. І сюжет закрутила під кінець, і хочеться вже швидше дописати. Тож сьогодні радую вас цілими двома оновленнями.

Коли висвітилося 98%, я притулилася грудьми до спини Майлза, обіймаючи його ззаду, і благаюче прошепотіла:

— Будь ласка!..

Майлз стояв не ворухнувшись. Він дочекався, поки пошук завершиться і з'явиться напис із кнопками: «Пошук завершено. Переглянути результати/Повернутися до Головного меню». Я перестала дихати. Майлз вивільнився з моїх обіймів і, звичайно, натиснув кнопку «Повернутися до Головного меню». Мої надії зруйновані. А коли Майлз повернувся до мене і заговорив, почало руйнуватися і моє щастя. На дрібні уламки. Знову.

А ще трошки про "але" у заголовку. :)

Взагалі-то я планувала в цій серії всього дві книги і "Зібрані уламки" мала бути останньою. Але під кінець я так захопилася, в мене почали з'являтися цікаві ідеї щодо другорядних героїв, та й взагалі, є ще те, що можна розказати, але вже окремою книгою. Тож серія "Ілюзія" тепер офіційно не дилогія, а трилогія. Ось такі новини. :)