Привіт!
Сьогодні хочеться звернутися до моїх колег, авторів.
Ми з вами вже навчилися жити та творити в умовах війни. Але бувають дні, коли тікати в свій уявний світ немає сили. Серце рветься на шматки від страшних подій, що відбуваються в країні. В такі моменти дуже важко знайти в собі наснагу та натхнення писати. Хіба напишеш легко та з любов'ю, коли всередині туга?
Дорогі колеги, поділіться, як ви переживаєте такі періоди? Ставите творчість на паузу, чи, навпаки, лікуєтеся нею?
Буду вдячна за відповіді.
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ деякі дні нічого не допомагає, бо просто болить і нема сил читати ті новини. Перемикатися на писання не завжди виходить, але я вперта і все рівно пробую, хай хоч абзац. А тоді трохи щось та й пишеться.
Аріана Мел, Дякую за Вашу відповідь. Приємно спостерігати тенденцію, що бажання творити в авторів перемагає будь-які негоди❤️
Автомат хочу, але ніхто не хоче дати
Інна Камікадз, Є один спосіб його отримати, але тоді замало часу лишиться на творчість…
До речі, десь читала, треба не чекати надхнення, а створювати його. Ви запланували на сьогодні щось написати, сіли й брейнштормите себе. Навіть у мирні часи надхненя іноді лінилося :)
Жменька, Сьогодні так і зробила - сіла і через силу почала писати. А потім як пішло! Ледве зупинилася
Коли немає надхнення, перекладаю вже написані роботи на українську. Ви праві, нові глави пишуться важко, особливо якщо це роман, кохання і щось легке. Мене останнім часом потягнуло на детективи, як читача і як автора. У похмурому настрої набагато легше писати детектив чи якесь дарк-фентезі аніж любовний роман.
Жменька, Згодна. Мені, буває, меланхолійний настрій допомагає писати такі самі сцени
Біль просто розриває душу. Чому в світі не признають, що це Росія. Вони так бояться ескалації, що краще признають, що це Україна, ніж Росія
Наталія костів, Дуже болить і вже давно… Я постійно нагадую собі про те, що життя все бачить, ніщо не проходить повз нього, і кожен обовʼязково пожне те, що посіяв
Коментар видалено
Я не заставляю себе писати, якщо мені важко на душі і не хочеться. Даю можливість собі сумувати, плакати, співчувати. Але загалом в мене частіше навпаки - мені хочеться писати коли болить, лишати емоцій у творчості. Наприклад, я пережила два тижні в окупації в Бучі і щоб себе заспокоїти і відволікти часто писала в блокнот ручкою. Тому творчість для мене інколи має терапевтичний ефект.
Емілія Дзвінко, Дякую за те, що поділилися своїм непростим досвідом. Люблю Бучу, в мене там мешкає кума. Дуже боліло за містечко та людей, що опинилися там в пастці. Радію, що у Вашому житті є творчість, яка Вас підтримала в той тяжкий період.
Мені також дуже допомагає творчість, а особливо, коли думаю про те, що вона може прикрасити не лише мій сірий день, але і чийсь іще.
Ще раз дякую за Вашу відповідь.
Я не автор,але хотіла б сказати,що тут не може бути однозначної відповіді,адже всі ми різні і організм кожного долає стрес по-своєму.Це як хтось заїдає стрес,а комусь і крихта в рот не лізе.Прислухайтесь до себе і робіть так,як вам це відгукується в вашому серці.
Тетяна Маркова, Щиро дякую за Вашу відповідь! Прислухатися до себе та своїх потреб - завжди найкраща порада.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати