ЗВЕДЕНИЙ-РОЗВЕДЕНИЙ https://booknet.ua/reader/zvedenii-rozvedenii-b414096... - анонс оновлення:

- Посидь, Тань. Давай ще чаю зроблю. Голова болить? Казали, якісь магнітні бурі цього тижня У мене мати метеочутлива… Я ще не договорила, як Таня затулила рота руками й знову вискочила.

Я вжахнулася. Це ж мої пиріжки! Я її отруїла. І швидко почала шукати в Гуглі, що робити при харчовому отруєнні.

Викликати блювоту? Здається, Таня і без мене з цим впоралась. Активованого вугілля у мене не було. А от чай я заварила. І підсунула чашку дівчині, коли та повернулася.

- Випий, воно повинно помогти від отруєння. Вибач. Ті пиріжки... Я поскаржуся на маркет.

Таня знову позеленіла і замахала руками. Потім відпила трохи чаю.

- То не пиріжки. Райко. Не переймайся. На цьому тижні візьму відгул, і в понеділок буду, як новенька. А ти молодець, що чайлдфрі й думаєш тільки про навчання. Мені мати все життя нудить - заміж-дитинку-сім’я-передусім. Типу воно їй помогло,те заміжжя. Я ж на акторський хочу. А воно десь записалося на підкірку і штовхає в іншу сторону…

Таня криво посміхнулася.

ЗВЕДЕНИЙ-РОЗВЕДЕНИЙ https://booknet.ua/reader/zvedenii-rozvedenii-b414096...

- Добре котам, ви не боїтеся темряви.

- А чого її боятися?

- Ну, як же? У темряві все здається таким страшним!

- То ти чого боїшся, темряви чи того, що в тебе в голові?

Кіт (Олег Тищенков)

Дівчина Таня боїться залишитись без підтримки.

Як думаєте - допоможе Рая новій знайомій? Особливо після того, як здогадається, від кого Таня вагітна.

Гарного вечора з гарною книгою . Будьте, як котики, не будьте, як Таня )

І ЩЕ - ЗНИЖКА ВІД КОЛЕГИ, 18+

Тріо(не) буду обирати - Каміла Дані

Я багато років намагався зрозуміти жінок і зрозумів лише одне: їх неможливо зрозуміти. Вони, як дві крапельки води — на перший погляд, однакові. Так, у всіх губки, цицьки, характер та одна мрія на пів світу — вдало вийти заміж. Варто придивитися — вуаля. Тільки копнувши глибше, можна зрозуміти, що це чоловіча логіка. Насправді все зовсім не так.

Далеко не так. А той, хто копіює натовп, стає взагалі нецікавим. Сірою масою.

Я ціную індивідуальність. Саме такий екземпляр зараз переді мною. Дивиться просто в очі, намагаючись обрати спосіб або отруту, якою мене заткнути.

— Не можу, — намагається вирватися, тільки я не пускаю. Готовий навіть силоміць затягнути в автомобіль. — Боюся рознести твій танк!

— Тобі можна! — допомагаю сісти під злісне фиркання. — Тобі допомогти з ременем?

Читати за посиланням: https://booknet.ua/book/tro-ne-budu-obirati-b400564