Якщо у вас було дитинство і ви переживали аб"юз від старшого брата чи сестри (усі переживали) - тоді ЦЕЙ РОМАН - для вас.

Завтра буде розділ про смородинове варення.

Уявіть собі - вас, старшго брата (чи сестру) залишають на увесь день сидіти з молодшим на 9 років бешкетником. А ви ще й ненароком розбили банку з варенням! І що тоді?

Один із героїв вирішив по-своєму.

Дитиство, воно таке.

Читайте завтра нове оповідання із мого  нового роману 

Чекаю на ваші відгуки.

Ось початок завтрашньої проди:

Оповідання 5. Смородинове варення

 "Якось ми похворіли удвох із Сергієм, і він мусив пропускати школу та залишатися вдома за няньку.

А брат цього дуже не любив і найчастіше втікав від мене при першій же нагоді. Тут же - така ситуація, що викрутитися ніяк.

- Аби не спускав із Василища очей, - наказала йому мати; ще й поспішаючи, замкнула двері на ключ.

- Підтягни ноги, сиди й не диш! – відразу ж роздратовано гримнув на мене брат, всівся поряд зі мною на дивані і показав кулака, я й зіщулився під одіялом.

Сидимо собі разом, нудьгуємо. Мабуть, спадала температура, бо я навіть на трохи заснув.

Але Сергій від нічого робити почав лоскотати мене за п’яти, стягувати ковдру й кривлятись.

Я трохи посміявся над його витівками, а потім мені в голову прийшла ідея.

- А давай разом у щось побавимося?- запропонував я.

- Хіба з тобою можна бавитися? Ти ще малий… але якщо хіба у хованки? – без ентузіазму згодився Сергій.

- У хованки, то в хованки!

- Тільки чур, я ховатимусь першим, - я вже побачив по очах, що Сергій щось собі намислив – а він був ще той майстер аб′юзу, тільки хіба я мав вибір.

- Буде по-твоєму, – поспішно згодився я. – Ховайся."