Небилиці на ніч! Чи на день...

Слава Україні!

         Доброго часу доби. Не знаю, коли і хто з читачів прочитає ці небилиці, і подумає, а чого авторці не спиться, але раптово прийшло натхнення побазікати.

         Згадалося, що я давно не частувала вас небилицями. А   в мене їх назбиралося. Повнісінька торба. Якщо комусь на ніч підніму настрій, або зрання, уже матиму плюсик в карму.

Так от, нещодавно я возила старшуна знімати шви. Зняли  без проблем. Уже навіть перев’язки не потрібні. Проте, до аптеки наш шлях проліг, оскільки моя кульбабка почала кашляти. Відповідно потребувала ліків.

Нам всміхалася привітна молода провізорка, розпитувала що і як, аж тут до аптеки заходить…. Як же ж його  й назвати, щоб і правильно, і неоковирно… Назву Соловейко.

Амбре від Соловейка стояло таке, що я вже захмеліла. До нього вискочила інша провізорка. Зовсім молоденька, та й питає:

- Що потрібно?

- А у вас спирт є?

- Звичайно, - всміхається дівча. – Сімдесят відсотковий для обробки зовнішніх поверхонь.

Соловейко звеселів і попросив:

- А покажіть його мені, бо я ніколи не бачив.

Дівча явно ще недосвідчене. Побігло. А старшун уже шепче мені:

- Мамо, дядько нетверезий.

Я покивала. Усміхнулася. Інша провізорка також. Ми очікували, що буде далі.

          Дівча повернулося хутко. Пляшечку зі спиртом поставила на стійку. Соловейко довго дивився на неї, навіть узяв в руки і покрутив.

         Аж тут видає:

- А можна його понюхати? Бо я ще ніколи спирту не нюхав.

Ну і все! Нас порвало. Усіх! Ми клекотали. Я реготала крізь сльози. А той нещасний, що ніколи спирту не нюхав, мусив піти ні з чим. Гарні дівчата нічого йому не продали. Понюхати також не дали)

А ви завтра на сьому ранку, щоб усі, як штик, бо ми поволі котимося до завершення Чеснот. Лишаю вам гарну картинку. І гарний настрій на ніч.

Україна переможе! Хай згорить москва!

На вістрі чеснот