Вітаю, любі читачі!

Оце зрозуміла, що на роман "Її чужий, її рідний" після завершення ще не було знижки, хоча книга дописана майже два місяці тому.

Тому сьогодні з нагоди останнього дня весни дарую таку знижку!

Уривок з книги:

— Вибач. Просто поясни мені. Я ж відчуваю, що щось є, що це все не просто так.

— Ох вже ця ваша жіноча інтуїція. Дай подумати...

Остап спробував віджартуватись, поводився максимально невимушено і весело, хоч душа була не на місці. Він відсунув своє і її крісла трохи назад, а тоді потягнувся до Миросі, наблизився, залишаючи між ними лічені сантиметри відстані. Вона інерційно виставила між ними кордон — підняла паперову склянку з чаєм, торкнулась губами кришечки, наче зібралась пити.

— Щось нічого не спадає на думку, коли ти так близько. Назву тобі свою ціну іншим разом, — сказав Остап, дивлячись їй у вічі. У душу.

А тоді, не зміщуючи погляду, трішки нахилився і торкнувся губами її пальців, що стискали склянку. Невагомий, ніжний поцілунок на фалангах видався магією, здатною зупиняти час. Він не забирав губ кілька секунд, а ті секунди здалися Миросі вічністю. І вона страшно боялась, що ця вічність закінчиться. Дивилася на Остапа, зовсім забула, про що говорили, що хотіла сказати чи спитати. Серце наче прокинулося від летаргічного сну, кричало: "Гуп-гуп!".

— Тобі час йти, — прошепотів він і повільно відхилився.

Покваптеся скористатись знижкою!

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі