Слава Україні:)
 

…Що людині потрібно для щастя? Багато чи мало? І коли зрозуміти, що досить, і ось воно таке довгоочікуване. Не зрозуміти… Адже скільки б ми не мали — мало. Скільки б не бажали — бажаємо ще більше. І тільки коли втрачаємо розуміємо, де воно справжнє щастя. Знову йдемо вперед, але вже не за тимм примарними мріями, бажаємо просто повернути, те що ніколи не повернемо. Плекаємо себе марними надіями, адже ще трішки і стане легше…
…“Немає нічого гіршого, коли світ народжений під серцем, так  і не побачить сонячне світло!”
Жити тільки одним бажанням  — жагою помсти, і дійти майже до кінця. Плекати кров ейфорією відчуттів від падіння ворогів… Знайти усіх і обхитрити….
Саме таке життя вибрала Софія. Саме так вона уявляла цей світ довгих тринадцять років і нарешті помстилася, але від цього її дитя не повернулося…. 

І що далі? А далі…

Шматочок:
— Берку, де ти? Якщо твоє свавілля провалить усі мої плани, я тебе на багатті підсмажу.

Серце удар пропускає. Голос... ***** по венах розливається. Тільки я не можу зрозуміти, звідки звук, у вусі немає навушників. 

Перевертаю маску і знаходжу. Без вагань одягаю, очікуючи повтору. 

Мені ж не почулося...

— Берку! — гарчить. Очі прикриваю, дихаю ротом. — Берку, я реально тобі пришию.

— Берка немає, є я, Софіє! — нарешті вичавлюю з себе, впевнившись, що не збожеволів остаточно. — Навіщо ти мене захищаєш? Навіщо? — ціджу крізь зуби. — Я думав, між нами тільки ненависть…
… А далі ми дізнаємося вже скоро.
Тож не пропустіть знижку на передплату  четвертої історії циклу “Непокірна” Бій без правил

  Тут я щодня:: Мій телеграм
      Всім миру!

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА! 

Ваша Каміла