Доброго дня, мої любі та найкращі!!!

Вже завтра Килина трішки ознайомиться зі своєю роботою, та частково з історією палацу Потоцьких. Вас також запрошую на цю міні екскурсію. Ще хочу нагадати, що оновлення публікуватимуться з понеділка по пятницю. УСІМ СПАСИБІ ЗА ПІТРИМКУ!!! Адже книга в процесі написання, тому для мене це також пізнавально і шалено цікаво. Також мене цікавить ваша думка і емоції, які ви отримуєте від прочитання. Готова їх приймати, як особисто так і в коментарях.

Читати тут

УРИВОК.

Обійшовши другий поверх спустилися у підземелля. Навіть при штучному освітленні тут було моторошно. Особливого жаху наганяла біла пані. За розповідями Ірини тут і досі витає дух Гертруди, привид не бажаної невістки Потоцьких. Яка загинула за загадкових обставин, бо батьки молодого чоловіка не бажали синові таку пару. Вважаючи Гертруду, не достатньо заможною. Потоцькі поступили досить жорстоко з Гертрудою Комаровські. Вони викрали дівчину, і везли її до Львова на розлучення з їхнім сином, та дорогою молода жінка задихнулася. Тіло бідолашної, вояки викинули у річку Солокію, потім дівчину знайшли та поховали її батьки. Та як виявилося душа сердешної не упокоєна, тому по ночах бродить палацом.

Килина відчула як по спині пройшовся холод, а Ірина йдучи вперед, спокійно переповідала.

— В день тут спокійно, а от в ночі сторожі часто бачать білу постать, яка бродить замком. Вони її й охрестили, «Біла пані».

Дівчина стрепенулася від моторошних відчуттів, але змовчала. Дійшли до завалів у підземеллі.

— Далі тут роботи призупинені. Бо пів року тому, тут за загадкових обставин, помер молодий архітектор. Лікарі причини смерті не встановили. Парамедики не офіційно списали все на потойбіччя. — Жінка зітхнула й додала. — Хороший був хлопчина. — Оглянулася на дівчину. — Ото ж, Килино, проводячи екскурсії, ти маєш слідкувати, аби ніхто не йшов за огорожу, і сама туди не ходи. Це не вигадки, там справді не безпечно.

Приємного читання!!!❤️❤️❤️