Ні — застою!

Доброї ночі і на майбутнє доброго ранку всім! Я із вас із радісними новинами: "Покарані життям" розморозилися — таке ось нічне потепління))

Тож на радощах додаю новий розділ! На вас чекає нове зникнення, нова справа та новий поворот подій. Нумо розбиратися разом із Віталіною, що ж там сталося у минулому? Готові разом із нею повернутися у її найжахливіші спогади? А далі буде...

— Вона померла? — вона вчепилася в нього своїм ніжно-зеленим поглядом – разом із сльозами у ньому блищала надія, а точніше – її залишки.

— Вона зникла. Сама. — сухо відповів капітан – на обличчі брюнетки завмерла моторошна усмішка, —  Ви здивовані тим, що я вам сказав? Не вірите?

Віталіна мовчала, бо її аж ніяк не здивували слова капітана. Вона вірила йому, але шкодувала, що не вірила в це раніше, коли все ще, здавалося, можна було змінити та врятувати, хоча хіба можна знати долю наперед? Тим паче, якщо мова йдеться про людину, про яку ти геть нічого не знаєш, окрім того, як звучить її голос і яка саме вона на дотик...